Позбавлення батьківських прав: відмовляючи в позові судом враховано найкращі інтереси дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні сина та відсутність виключних підстав

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19 (провадження № 61-11143св20)

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном, стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що її дочка, ОСОБА_3 , знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від сумісного проживання у них народився її онук, ОСОБА_4. Її дочка, померла та з того часу її онук, проживає у неї. Його батько, ОСОБА_2 , з початку 2017 року не приймає ніякої участі у вихованні сина, не цікавиться успіхами та бажаннями дитини, станом його здоров`я, матеріально допомагає дуже рідко. Онук спостерігається у багатьох медичних спеціалістів, раз у рік йому потрібно обов`язково робити МРТ головного мозку, оскільки він перебуває на обліку в Інституті охорони здоров`я дітей та підлітків, міської клінічній лікарні № 4, КНП «Міська дитяча поліклініка №23» та знаходиться на диспансерному обліку у лікаря- невропатолога з діагнозом - арохноідальна кіста головного мозку, ВСД. Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням зайнятися лікуванням ОСОБА_4 , але відповідач не реагував на її прохання, сам мешкає з іншою сім`єю в іншому місті та забирати сина або повертатися до нього не збирається.

Вказує, що батько ні особисто, ні телефоном з класним керівником не спілкується, батьківські збори не відвідує. Оскільки на теперішній час відповідач є законним представником дитини, вона не може отримати деякі документи, які підтверджують особу онука, відправити його ані на відпочинок, звернутися до деяких медичних спеціалістів, де, відповідно закону, необхідна згода батька. ОСОБА_4 перебуває на обліку Служби у справах дітей по Київському району як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що його батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків протягом тривалого часу, тому вона є потенційним кандидатом у опікуни/піклувальники та вимушена звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав та проханням призначити її піклувальником онука.

Враховуючи викладене, просила:

1)позбавити батьківських прав ОСОБА_2

2)призначити ОСОБА_1 піклувальником над неповнолітнім онуком ОСОБА_4 ,

3)стягнути з відповідача на користь піклувальника позивача аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Київського районного суду міста Харкова позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач допомагав та допомагає сину, але зазначає, що матеріальне забезпечення дітей є обов`язком батьків. Проте, відповідач свідомо, злісно, без будь-яких наявних причин нехтує своїми батьківськими обов`язками, не займається вихованням та матеріальним утриманням дитини, не створює умов для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, суд погоджується з висновком Департаменту служб у справах дітей, та в інтересах дитини вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 З наданих до суду доказів суд зробив висновок, що ОСОБА_1 житлом забезпечена, до кримінальної відповідальності не притягувалася, протипоказань за станом здоров`я щодо призначення її опікуном не має, вона створила всі умови, необхідні для проживання, повноцінного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , тому може бути призначена опікуном ОСОБА_4 . Щодо позову в частині стягнення з відповідача аліментів суд зазначив, що відповідач позов в цій частині визнав, є здоровою, працездатною людиною, інших осіб на утриманні не має, має можливість.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Харкова в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 скасовано. В задоволенні позову в цій частині - відмовлено. В частині призначення піклувальником ОСОБА_1 рішення суду залишено без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач проживає в АР Крим, має напружені стосунки із сином і непорозуміння, у них несистематичні зустрічі і спілкування та на час карантину у відповідача не має постійного заробітку, відтак, організацією нормальної життєдіяльності, укладу життя та забезпеченням інтересів та прав неповнолітньої дитини ОСОБА_4 займається позивач. Представництвом у лікарнях, військкоматі, питаннями соціального забезпечення тощо, де необхідна безпосередня присутність батьків. Тобто, без надання статусу «піклувальника» будуть обмежені можливості дій позивача від імені батьків та в інтересах дитини, за умови неможливості постійної присутності батька і призведе до звуження прав неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі:

Директор Департаменту служб у справах дітей подали до Верховного Суду касаційну скаргу, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду в частині скасування рішення Київського районного суду м. Харкова щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , а рішення Київського районного суду м. Харкова у вказаній частині залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вирішуючи питання щодо позбавлення батька батьківських прав відбулось без врахування думки неповнолітнього. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Відношення батька до виконання своїх обов`язків не змінилося до теперішнього часу: ані після бесід в Службі у справах дітей, ані після розгляду справи про позбавлення батьківських прав у суді.

Відповідач ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення лише в частині позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина, тобто не заперечує проти того, щоб сину призначили піклувальника - ОСОБА_1 та стягували з нього аліменти на утримання сина, оскільки відповідач не має наміру виконувати батьківські обов`язки: виховувати сина, проживати разом, займатися його лікуванням та утриманням, і не заперечує проти того, щоб дитина залишилась проживати з бабусею, як це і було раніше.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Вертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позивач посилались, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не приймає участі у житті дитини, не забезпечує необхідного утримання дитини, не спілкується з сином.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Висновок Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України).

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з сином та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов`язків, не знайшли свого підтвердження.

Отже, суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, винну поведінку відповідача щодо виконання своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 залишити без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19 (провадження № 61-11143св20) – https://cutt.ly/q3uez9L