17 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу № 560/5541/20 (http://surl.li/duhvq ) на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення проблеми належного способу вручення судового рішення шляхом розширеного тлумачення статті 251 КАС України з урахуванням реальної ситуації, в якій опинилися суди через неналежне фінансування.

Обставини справи.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.

Копію вказаної ухвали направлено на номер телефону НОМЕР_1 через застосунок "Viber", що підтверджується довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021.

Телефонограмою від 25.06.2021 позивача повторно повідомлено про наявність ухвали від 20.05.2021.

Надалі ухвалою від 15.07.2021 Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув позивачеві його апеляційну скаргу зважаючи на те, що у встановлений строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, а саме: не надіслала до апеляційного суду оригіналу документа про сплату судового збору.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв`язку із відсутністю фінансування для направлення судової кореспонденції засобами поштового зв`язку, здійснив усе можливе для належного повідомлення апелянта щодо стану його скарги, проте станом на 25.07.2021 вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надано, ні через канцелярію суду, ні поштовим зв`язком. Також вказав, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою апелянт реалізує своє право, а не обов`язок, та є найбільш зацікавленою особою щодо відстеження руху цієї справи.

Позивач, не погоджуючись із таким судовим рішенням, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції направив копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у спосіб, що не передбачений процесуальним законом. Також зазначає, що на адресу позивача та за номером телефону копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20.05.2022 не надходила і вручена не була.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування ст. 251 КАС України стосовно дотримання судом порядку вручення судових рішень та правові наслідки їх надсилання у спосіб, що не передбачений законодавством.

Частиною 5 статті 251 КАС України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, — у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення — якщо така адреса відсутня.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, законодавством визначено, що відлік процесуального строку пов`язується з днем вручення судового рішення, який встановлюється за правилами частини 6 статті 251 КАС України.

Згідно з частиною 11 статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Верховний Суд розглядав справи, в яких поставало питання про застосування статті 251 КАС України. Відповідні правові висновки відображено у постановах колегій, що входять до різних судових палат Касаційного адміністративного суду, зокрема від 04.05.2022 (справа № 120/2583/21-а), 01.07.2021 (справа №802/118/17-а), 07.07.2022 (справа № 120/4298/21-а), 04.05.2022 (справа № 120/2583/21-а), 09.06.2022 (справа № 320/11945/20), 12.09.2022 (справа № 640/11616/21), 30.08.2022 (справа № 640/15282/20), 29.08.2022 (справа № 810/202/18), 23.08.2022 (справа № 560/9388/21), 17.08.2022 (справа № 640/24112/21), 10.08.2022 (справа № 560/5344/21), 25.05.2022 (справа № 600/267/21-а), 25.05.2022 (справа № 380/8038/21), 25.05.2022 (справа № 460/2926/20), 12.05.2022 (справа № 260/1352/21), 28.04.2022 (справа № 160/9400/21), 28.04.2022 (справа № 240/8365/21), 14.04.2022 (справа № 240/18423/20).

Узагальнено, правовий висновок зводиться до того, що належним способом вручення судового рішення може вважатися лише його надсилання рекомендованим листом (не телефоном, не електронною поштою поза «Електронним кабінетом» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі — ЄСІТС), не службами для обміну миттєвими повідомленнями (мессенджерами).

Такого ж підходу у застосуванні тотожної норми, наведеної у статті 272 ЦПК України, дотримується Касаційний цивільний суд (постанови від 26.01.2021 у справі № 279/1616/21, 30.09.2020 у справі № 509/3945/15-ц, 18.09.2019 у справі № 520/899/18).

Колегія суддів не погодилась з безумовністю такого висновку, оскільки його послідовне застосування на практиці в умовах неналежного фінансування судів призведе до зупинення роботи судів та порушення права особи на доступ до правосуддя.

На думку колегії суду, вирішення цієї проблеми може ґрунтуватися на таких аргументах.

(а) щодо незадовільного забезпечення судів

(б) щодо наслідків незадовільного забезпечення судів

Ймовірних варіантів не багато:

(1) Направити, коли з`явиться фінансування. Це правильне і законне рішення, коли затримка є незначною, а строки — розумні. Поточний стан дає підстави припустити, що фінансування немає і не буде протягом тривалого і невизначеного часу. Судові рішення сторонам не направляються, вони про них не знають, розгляд справ де-факто зупиняється. Не відправивши ухвалу про залишення позовної заяви чи апеляційної скарги без руху, провадження гальмується на невизначений строк.

На практиці таке «чекання» призведе до зупинення роботи судів до відновлення фінансування. Якщо справа роками не розглядається, то не може бути й мови про реалізацію конституційного права на справедливий суд. Це призведе до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) (надмірна тривалість проваджень та відсутність в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту). Така ситуація згодом спричинить масову подачу скарг до Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ). Практика ЄСПЛ щодо надмірної тривалості судових проваджень в Україні є сталою. Позитивні рішення на користь заявників покладуть на державу тягар відшкодування, що стане катастрофічною проблемою для бюджету України;

(2) направити за кошти сторін. Іноді зацікавлені учасники погоджуються взяти на себе поштові витрати і відправити судове рішення іншій стороні. За такого підходу, суд буде розглядати лише ті справи, в яких поштові витрати фінансує хтось з учасників. Однак правових підстав для перекладення на них обов`язку суду немає. До того ж, таке вирішення проблеми недофінансування судів призведе до нерівності учасників різних справ;

(3) направити за власні кошти судді. Так чинять окремі добросовісні судді, намагаючись хоч якось забезпечити правосуддя. Однак, Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30.06.1999 № 783-XIV, предметом регулювання якого є фінансове забезпечення діяльності судів України, передбачено, що вони здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування. Отже, суддя не має права фінансувати діяльність суду. Окрім того, надсилання кореспонденції суду за кошти судді може розглядатися під кутом його особистої зацікавленості у розгляді справи. Сторони можуть підозрювати наявність приватного інтересу у судді, який витрачає власні кошти на службову діяльність. Це може використовуватися як підстава для відводу;

(4) використовувати інші способи комунікації, не передбачені статтею 251 КАС України. Саме так діяв суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається. Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху було надіслано на телефон, зазначений в апеляційній скарзі, через застосунок «Viber». Про ухвалу позивача додатково проінформовано телефонограмою.

Кожен із запропонованих варіантів у тій чи іншій мірі не відповідає закону, а законний варіант є неможливим. Отож, судам, для того щоб здійснювати правосуддя, доводиться обирати такий спосіб дій, який призводить до найменших негативних наслідків.

За практикою Європейського Суду з прав людини справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» від 15.09.2009, заява №798/05, § 103).

(в) щодо способів забезпечення права знати про суд та презумпцію обізнаності;

(г) щодо забезпечення мети правосуддя.

Застосовуючи ці підходи в контексті обставин цієї справи та їй подібних, колегія суддів звернула увагу, що у касаційній скарзі позивач заперечує отримання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 20.05.2021, а тому й повернення апеляційної скарги ухвалою від 15.07.2021 вважає незаконним.

Матеріали справи містять роздруківку про надіслання 20.05.2021 о 13.10 файлів на номер телефону позивача НОМЕР_1 через застосунок "Viber" (а.с. 161). Зміст повідомлення вказує на те, що було надіслано два файли:

(1) файл з назвою « 560-5541 без руху.pdf», що збігається з номером цієї справи;

(2) текстове повідомлення такого змісту: «Надішліть будь ласка підтвердження отримання електронного листа. З повагою, секретар судового засідання ОСОБА_2 . Додатково повідомляємо, що у зв`язку з недостанім фінансування витрат суду на послуги поштового зв`язку відсутня можливість здійснювати відправку поштової кореспонденції сторонам по справі. НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ЗАВІРЕНІ КОПІЇ ДОКУМЕНТІВ МОЖЕТЕ ОТРИМАТИ В ПРИМІЩЕННЯ СУДУ. Сьомий апеляційний адміністративний суд.» Зазначено також адресу, телефон та графік роботи суду. Під обома файлами є дві галочки, що візуально відображає доставку повідомлення.

Про направлення повідомлення на Viber секретарем судового засідання Шпикуляк Ю.В. складено довідку від 20.05.2021 (а.с. 160).

Окрім того, про ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху від 20.05.2021 та неможливість її відправки поштою ОСОБА_1 було повідомлено телефонограмою секретарем судового засідання Довганюк В.В. 25.06.2021 (а.с. 162).

Зазначені обставини, на думку колегії, свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 не міг не знати про ухвалу суду. Твердження про те, що ухвалу йому не було вручено і він не міг знати про її існування, нічим не доведене і не спростовує презумпції обізнаності. До того ж позивач мав доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого згодом й дізнався про ухвалу суду про повернення апеляційної скарги. У такий самий спосіб він міг дізнатися і про ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

Зважаючи на це, саме лише недотримання судом вимог частини 5 статті 251 КАС України (в частині надсилання судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення) є формальним порушенням, яке не може бути підставою для скасування ухвали суду.

Враховуючи зазначене, очікуємо постанову Великої Палати Верховного Суду по справі № 560/5541/20 щодо вирішення проблеми належного способу вручення судового рішення при неналежному фінансуванню судів.

З тематичними публікаціями Ви можете ознайомитися за посиланням:

• використання інструментів електронного судочинства у відправленні правосуддя: огляд законодавчих змін http://surl.li/dtpei ;
• щодо надсилання учасникам справи документів до електронного кабінету ЄСІТС. Огляд судової практики https://cutt.ly/JNzz9As;
• надсилання учасникам справи судового рішення за допомогою електронної пошти. Огляд судової практики https://cutt.ly/JNzxmwZ.

На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:

• Майстер-клас: «Електронний суд. З чого почати?». http://bit.ly/3TCGyYZ
• Майстер-клас "Електронний суд. Ознайомлення із матеріалами справи та оскарження судових рішень" http://surl.li/drfii
• Вебінар: «Електронне судочинство: навички роботи адвоката з електронними сервісами». http://bit.ly/3Gf5ouN
• Вебінар: «Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Огляд судової практики». http://bit.ly/3O3N49U