Постанова Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 750/9254/21
Визначаючи місце проживання дитини з матір'ю, суди врахували, що батько дитини самостійно і в односторонньому порядку змінив місце проживання дитини і з цього часу чинить перешкоди у спілкуванні дитини з матір'ю, про що свідчать численні звернення позивачки до правоохоронних органів.
Поведінка батька щодо раптової зміни місця проживання дитини, яка проживає з матір'ю, має прихильність до неї та сталий зв'язок, не є такою, що відповідає найкращим інтересам дитини.
Зазначене свідчить про надання переваги відповідачем своїм батьківським інтересам над інтересами дитини, оскільки дитина потребує спілкування з кожним із батьків.
1. Обставини справи
Позивачка звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини. Позов мотивує тим, що після розірвання шлюбу з відповідачем їхній син залишився проживати разом з нею. Указувала, що дитині створені всі належні умови для її проживання, виховання та розвитку. З моменту розірвання шлюбу дитина постійно виражає бажання проживати з нею, оскільки дуже прив’язана до матері. Позивачка зазначала, що, перебуваючи разом з батьком, дитина не відвідує дитячий садок, проявляє агресію, не має необхідного для неї розпорядку дня. На думку позивачки, проживання сина в сім’ї відповідача негативно впливає на його виховання та здоров’я, а на її зауваження стосовно неправильного ставлення до процесу виховання дитини колишній чоловік належним чином не реагує. Посилаючись на викладене, позивачка просила визначити місце проживання сина разом з нею.
Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визначити місце проживання дитини разом з ним. Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що після розірвання шлюбу з позивачкою їхня спільна дитина періодично проживала як з матір’ю, так і з батьком, але з початку 2021 року син постійно проживає разом з ним разом з родиною його батьків. Указував, що дитина забезпечена всім необхідним для її духовного та фізичного розвитку. Колишня дружина, знаючи, що дитина проживає разом з ним, вчиняє скандали та викликає поліцію, заявляючи про зникнення сина. Після перебування у матері, яка вчиняє психологічний тиск щодо дитини, вона почувається пригнічено, постійно виявляє бажання проживати саме з батьком. На переконання відповідача за первісним позовом, проживання дитини разом з ним буде сприяти більш гармонійному та психологічно стабільному стану хлопчика, оскільки він повністю опікується інтересами і потребами сина, піклується про нього, приділяє багато уваги та часу для його розвитку. У батька з дитиною наявні психологічний контакт, прив’язаність один до одного, спільні інтереси. Наголошував на тому, що має офіційний стабільний дохід, у той час як позивачка не працює, власного житла, майна чи доходу не має. Зазначав, що аліменти, які він сплачує на утримання сина за судовим наказом, є джерелом власного існування колишньої дружини.
2. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини разом з матір’ю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дитина має прихильність як до матері, так і до батька, любить обох батьків, однак, беручи до уваги всі встановлені у процесі розгляду справи обставини та наявні у справі докази, проживання неповнолітнього з матір’ю найкраще забезпечить його інтереси, духовний та фізичний розвиток. Щодо висловленої думки дитини про бажання проживати разом з батьком суд, врахувавши її вік, тривале протягом останнього часу проживання з батьком і відсутність спілкування з матір’ю, можливість зміни ставлення залежно від зміни обставин, також ураховуючи ситуацію, яка склалася в родині, та обстановку, в якій перебуває дитина, зазначив, що дитина не може об’єктивно, незалежно та вільно висловити свою думку щодо предмета спору.
Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено та виключено з другого абзацу резолютивної частини рішення зазначення конкретної адреси проживання дитини. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що дитина має прихильність як до матері, так і до батька, що підтверджується висновками психологів, однаково любить обох батьків, які мають належні умови для проживання та виховання дитини, відсутнє негативне ставлення як до матері, так і до батька. Сторони опікуються станом здоров’я сина, його навчанням та розвитком. Разом з тим суд врахував, що відповідач за первісним позовом самостійно і в односторонньому порядку змінив місце проживання дитини і чинить перешкоди у спілкуванні дитини з матір’ю, про що свідчать численні звернення позивачки до правоохоронних органів.
Апеляційний суд виходив з того, що така поведінка батька дитини свідчить про надання переваги своїм батьківським інтересам над інтересами дитини. Суд апеляційної інстанції вважав, що з огляду на те, що батько, хоч і займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи матері у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їхнє право на прямі контакти, то у такому випадку найкращим інтересам дитини буде відповідати її проживання разом з матір’ю, яка має можливість забезпечити для сина належні умови для виховання, фізичного та духовного розвитку і яка не здійснює перешкод батьку у спілкуванні з дитиною. Отже, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини разом з матір’ю.
3. Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Верховний Суд, зазначивши, що рішення судів попередніх інстанцій вимогам закону відповідають, касаційну скаргу залишив без задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов’язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Судами правильно установлено, що дитина має прихильність як до матері, так і до батька, що підтверджується висновками психологів, однаково любить обох батьків, обоє батьків мають належні умови для проживання та виховання сина, відсутнє негативне ставлення як до матері, так і до батька. Сторони опікуються станом здоров’я сина, його навчанням і розвитком. Як мати, так і батько дитини мають задовільні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Визначаючи місце проживання дитини з матір'ю, суди врахували, що у грудні 2021 року батько дитини самостійно й в односторонньому порядку змінив місце проживання дитини і з цього часу чинить перешкоди у спілкуванні дитини з матір’ю, про що свідчать численні звернення позивачки до правоохоронних органів. Поведінка батька щодо раптової зміни місця проживання дитини, яка проживає з матір’ю, має прихильність до неї та сталий зв’язок, не є такою, що відповідає найкращим інтересам дитини. Зазначене свідчить про надання переваги відповідачем своїм батьківським інтересам над інтересами дитини, оскільки дитина потребує спілкування з кожним із батьків. Суди правильно виходили з того, що з огляду на те, що батько, хоча й займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи матері у спілкуванні з сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їхнє право на прямі контакти, тому дійшли правильного висновку, що у такому випадку найкращим інтересам дитини буде відповідати її проживання разом з матір’ю, яка має можливість забезпечити для сина належні умови для виховання, фізичного та духовного розвитку і яка не здійснює перешкод батьку у спілкуванні з дитиною. Отже, за обставин встановлення судами наявності конфлікту між колишнім подружжям і неприязних стосунків між ними, суди дійшли правильного висновку про ухвалення рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю всупереч думці дитини про бажання проживати з батьком, оскільки така позиція дитини може бути зумовлена впливом батька, з яким вона постійно проживає.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://tinyurl.com/5fm22av8
Більше правових позицій у справах щодо стягнення аліментів можна знайти у Бюлетені Комітету НААУ з питань сімейного права (інформаційний дайджест у сфері сімейного права) за IV квартал 2023 року. Випуск 15. http://tinyurl.com/58p535jc