Включення жилого приміщення до числа службових здійснюється на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 460/2236/19

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 18 серпня 2005 року № 556 «Про надання квартирам статусу службових».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюване розпорядження є незаконним, оскільки прийняте неповноважним органом. Зокрема, вказувала на те, що Яворівська районна державна адміністрація Львівської області (далі — Яворівська РДА) станом на час прийняття розпорядження не була уповноважена виконувати обов’язки виконавчого комітету щодо включення житлових приміщень до числа службових. Водночас виконавчий комітет Старичівської сільської ради не приймав рішення про включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових. У зв’язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Також позивачка просила поновити їй строк на звернення до суду, оскільки про оспорюване розпорядження їй стало відомо лише 28 березня 2019 року в судовому засіданні у справі № 460/2924/18 за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (далі — Яворівська КЕЧ) про визнання недійсним та скасування рішення органу приватизації щодо спірної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Яворівський районний суд Львівської області рішенням від 22 червня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки оспорюване розпорядження прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. При цьому суд відхилив твердження позивачки про те, що житлові приміщення включаються до числа службових на підставі рішення виконавчого комітету, а не розпорядження голови, оскільки районні державні адміністрації є правонаступниками виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, та їх рішення оформлюються у формі розпоряджень голови відповідної районної державної адміністрації.

Короткий зміст постанови апеляційного суду:

Львівський апеляційний суд постановою від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 червня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження зазначила те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо частини першої статті 118 ЖК України, оскільки необхідно встановити, яка установа чи особа надає квартирам статус службової та на підставі якого документа (рішення виконавчого комітету чи розпорядження голови районної державної адміністрації).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що оспорюване розпорядження прийняте всупереч нормам законодавства, а саме органом, який не був уповноважений на це. Спірна квартира розташована в с. Старичі, де була Старичівська сільська рада та, відповідно, сформований виконавчий комітет, який був уповноважений для прийняття рішення щодо надання квартирі статусу службової.

У березні 2023 року Яворівська КЕЧ подала клопотання, в якому просила закрити касаційне провадження з посиланням на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2021 року квартира АДРЕСА_1 відчужена. Враховуючи, що ОСОБА_1 просить скасувати розпорядження від 18 серпня 2005 року № 556 щодо надання статусу «службова» квартирі, яка на час прийняття рішення апеляційним судом та подання касаційної скарги перебувала у власності іншої особи, позивачка не має права щодо подальшого оскарження рішень судів, оскільки втратила зв’язок із цією службовою квартирою.

Позиція Верховного Суду:

Щодо юрисдикції:

У цій справі ОСОБА_1 заявила вимогу про скасування розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 18 серпня 2005 року № 556 «Про надання квартирам статусу службових».

За встановленими у цій справі обставинами чоловік позивачки — ОСОБА_2, бувши військовослужбовцем Збройних Сил України на підставі ордера від 16 березня 2005 року № 5, виданого Яворівською КЕЧ отримав двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1.

Тобто, ОСОБА_2 та члени його сім`ї, в тому числі позивачка як дружина, набули право на квартиру у зв’язку з проходженням ОСОБА_2 військової служби.

Враховуючи вищенаведені норми права та Висновки Великої Палати Верховного суду, заявлений у цій справі спір повинен був розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Щодо розгляду справи по суті позовних вимог:

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

20 березня 1992 року набрав чинності Закон України «Про Представника Президента України» (втратив чинність 12 червня 1997 року), у зв`язку з чим, Указом Президента України «Про Положення про місцеву державну адміністрацію» від 14 квітня 1992 року № 252 (далі — Указ № 252) припинено діяльність виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів та утворено на їх базі державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя, районів, районів міста Києва (стаття 2 Указу № 252).

Статтею 3 Указу № 252 також визначено, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, узятих зобов’язань та покладених на них законодавством обов’язків у тій їх частині, яка не суперечить Закону України «Про Представника Президента України» та Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування».

Указ № 252 (крім статей 2, 3) втратив чинність 27 січня 1999 року на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99 «Про зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Президента України».

Таким чином, місцеві державні адміністрації визнано правонаступниками відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, узятих зобов’язань та покладених на них законодавством обов’язків, в тому числі в частині включення жилих приміщень до числа службових.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (тут і далі в редакції, чинній на час вирішення спірних правовідносин) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади та входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішень виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з пунктом 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (далі — Положення № 37) (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), жиле приміщення включається до числа службових рішень виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Отже, включення жилого приміщення до числа службових здійснюється на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради (місцевої ради).

Як встановили суди попередніх інстанцій, Яворівська КЕЧ, керуючись статтями 118, 119 ЖК України, звернулася до Яворівської РДА з клопотанням від 27 липня 2005 року № 203 про надання статусу службової квартири АДРЕСА_1, за результатами розгляду якого було прийнято оспорюване розпорядження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорюване розпорядження прийняте головою районної адміністрації в межах його повноважень та компетенції, а тому немає підстав для його скасування.

В оцінці спірних правовідносин Верховний Суд враховує і те, що, звертаючись до суду, позивачка не зазначила, яким чином розпорядження порушує її права та законні інтереси, а без доведення таких обставин розпорядження не підлягає визнанню недійсним (статті 21 ЦК України).

Висновок:

У зв’язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв’язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 460/2236/19 — https://tinyurl.com/rfj7x5kd.