Посилання на те, що син позивача проживав з ним за однією адресою, не є доказом його перебування на утриманні в сина і не може бути підставою для визнання за померлим статусу годувальника позивача

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 236/1077/21

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок якої загинув син позивача - ОСОБА_3 Краснолиманський міський суд Донецької області своїм вироком від 16 березня 2020 року визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 29 грудня 2018 року між ОСОБА_4 , яка є власником автомобіля марки «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1, та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуран Груп» укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № AW8720030), у якому визначено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров`ю та життю у розмірі 200 000 грн.

Позивач зазначив, що він є пенсіонером, а, отже, особою, що втратила годувальника, тому вважав, що з відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуран Груп» підлягає стягненню страхова регламентна сума на підставі статті 27-2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Крім того, вказав, що протиправними діями ОСОБА_2 йому завдані значні душевні страждання та переживання через втрату сина.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з:

- ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуран Груп» на свою користь страхове відшкодування (регламенту виплату) у зв`язку зі смертю потерпілого у розмірі, що відповідає 18 мінімальним заробітним платам, встановленому законом на день настання страхового випадку, а саме 75 114 грн;

- ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення:

Міський суд своїм рішенням позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний суд своєю постановою рішення міського суду залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для позивача матеріальна допомога саме з боку загиблого сина.

Тому підстави для встановлення факту перебування позивача на утриманні у померлого та стягнення страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника відповідно до пунктів 27.1, 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутні. Проте, виходячи з положень статей 23, 1167, 1168 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, у розмірі, визначеному судами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала:

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення шкоди з ОСОБА_2 до Верховного Суду не оскаржуються, тому перегляду в касаційному порядку в цій частині не підлягають.

Підставою касаційного оскарження судових рішень в уточненій касаційній скарзі заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц (провадження № 61-320св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц (провадження № 61-7108св21).

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент настання страхового випадку ОСОБА_1 був уже пенсіонером, тому має право на стягнення страхової суми, що дорівнює 18 мінімальним заробітним платам у розмірі 75 114 грн відповідно до статей 22-1, 27-2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 ЦК України.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

У справі, яка переглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що позивач не перебував на утриманні у сина. Верховний Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

З системного аналізу вищевказаних норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів.

Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні обслуговування громадян № 3 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію за віком, розмір якої за період з січня по липень 2021 року складала 29 421,40 грн.

Відповідно до довідки від 10 грудня 2020 року № 3854, виданої відділом надання адміністративних послуг Лиманської міської ради Донецької області про осіб зареєстрованих за адресою: квартира АДРЕСА_2 , у період з 16 листопада 2019 року по 10 грудня 2020 року, позивач ОСОБА_1 мешкав за вказаною адресою з дружиною ОСОБА_7 та дорослими синами ОСОБА_8 та ОСОБА_3.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів, що перебував на утриманні померлого ОСОБА_3, а в матеріалах справи відсутні докази про доходи останнього та його можливість утримувати ОСОБА_1, як і докази про те, що він потребував такої допомоги.

При цьому, одне лише посилання на те, що син позивача проживав з ним за однією адресою, не є доказом його перебування на утриманні в сина і не може бути підставою для визнання за померлим статусу годувальника позивача.

Висновок:

На підставі викладеного, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, оскільки позивач не подав належних та допустимих доказів, що він мав право на страхове відшкодування в порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, посилання в касаційній сказі про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц (провадження № 61-320св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц (провадження № 61-7108св21), колегія суддів відхиляє, оскільки у цьому випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.

Посилання судів як на доказ, що оцінювався ними в сукупності з іншими належними та допустимими доказами, на розмір пенсії ОСОБА_1, який перевищує прожитковий мінімум, не може бути підставою для скасування рішень судів в частині, що переглядається, оскільки не має правового значення у цій справі, оскільки ОСОБА_1 не довів право на відшкодування шкоди, у зв`язку з чим допомога, яка йому надавалась, не була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого- без змін, оскільки доводи касаційної скарги у вказаній частині висновків судів не спростовують.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 236/1077/21 - http://surl.li/kevro