Абсолютна неспроможність особи в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними може слугувати підставою для визнання правочину недійсним

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20 (провадження № 61-8623св21)

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: Більмацька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.

Позов мотивований тим, що помер її батько ОСОБА_6 .Позивач є спадкоємцем першої черги у відповідності до статті 1261 ЦК України.Таким чином, позивач звернулась до Більмацької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після померлого батька.

В той же день вона була повідомлена нотаріусом, що спадкодавець за життя склав заповіт, старостою Зразківського старостинського округу Смировської сільської ради , за яким, належу йому земельну ділянку ОСОБА_6 заповів ОСОБА_2 , а іншу земельну ділянку заповів ОСОБА_3 .

Спірний заповіт був підписаний спадкодавцем в присутності спадкоємців за заповітом, які здійснювали на заповідача психологічний тиск. Кожен із спадкоємців просив батька заповісти йому земельну ділянку.

На думку позивача, факт перебування спадкоємців за заповітом при його укладенні та факт прохання спадкоємців заповісти їм майно вплинуло на волевиявлення заповідача, а тому воно не може відповідати його внутрішній волі. Крім того, зазначає, що на волевиявлення батька вплинула хвороба серця, від якої він помер через три дні після складання заповіту. Вказує, що батько був у дуже важкому стані, не міг ходити та писати. Тому, позивач просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції:

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного, у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів абсолютної неспроможності ОСОБА_6 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій щодо заповідання земельних ділянок, визначення кола спадкоємців та (або) керувати такими діями. Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що ОСОБА_6 , діючи вільно та відповідно до своєї внутрішньої волі, вчинив заповіт, який було складено з дотриманням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. Підпис на заповіті вчинений ним особисто.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області та постанову Запорізького апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 753/15204/14. Надані позивачем докази, а саме, висновки посмертної судово-психіатричної експертизи № 3 від 04 січня 2021 року, підтверджують факт об`єктивної неспроможності померлого ОСОБА_6 у момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. У зазначеному висновку експерт чітко відповів на запитання суду про зовнішній вплив на самостійність прийняття рішення заповідачем. Тобто, всупереч висновків суду першої та апеляційної інстанції, волевиявлення померлого ОСОБА_6 в момент вчинення правочину не є вільним та не відповідає його внутрішній волі. Суди неправильно надали оцінку висновку експерта та іншим доказам.

Позиція Верховного Суду:

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких підстав.

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно з частиною другою статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 635/3664/16 (провадження № 61-14002св21) зазначено, що «для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

З такого ж тлумачення наведених норм щодо необхідності установлення абсолютної неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними як підстави для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, виходив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19), у якій, крім наведеного, зазначив, що для визнання правочину недійсним за цією нормою необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними».

Висновок:

Враховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що при посвідченні оспорюваного заповіту її батько ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними та що у нього було відсутнє волевиявлення на вчинення спірного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки позивачем не надано доказів абсолютної неспроможності спадкодавця в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишає касаційну скаргу без задоволення ,а рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області та постанову Запорізького апеляційного суду без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20 (провадження № 61-8623св21) – https://cutt.ly/N3oO2iv