Перспективи впровадження штучного інтелекту та блокчейн-технологій у господарському судочинстві

Олександр Черних,

адвокат, Заступник Голови Комітету

з господарського права та процесу НААУ

Розпорядженням Кабінету Міністрів України 02.12.2020 року було затверджено Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні (далі за текстом – «Концепція»). Цим документом визначено, зокрема, напрямки державної політики в економіці та державному управлінні, у яких може бути задіяно технології штучного інтелекту.

Насамперед Концепція передбачає впровадження у сфері правосуддя забезпечення виконання таких завдань:

подальший розвиток уже наявних технології у сфері правосуддя (Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, Електронний суд, Єдиний реєстр досудових розслідувань тощо);
упровадження консультативних програм на основі штучного інтелекту, які відкриють доступ до юридичної консультації широким верствам населення;
попередження суспільно небезпечних явищ шляхом аналізу наявних даних за допомогою штучного інтелекту;
визначення необхідних заходів ресоціалізації засуджених шляхом проведення аналізу наявних даних за допомогою технологій штучного інтелекту;
винесення судових рішень у справах незначної складності (за взаємною згодою сторін) на основі результатів аналізу, здійсненого з використанням технологій штучного інтелекту, стану дотримання законодавства та судової практики.

Розвиток та впровадження технологій штучного інтелекту в судові системи провідних країн світу сприяли виникненню необхідності виробити єдині принципи і правила їхнього використання. У грудні 2018 року Європейська комісія з питань ефективності правосуддя прийняла Етичну хартію про використання штучного інтелекту в судових системах та їхньому середовищі, що стало першим кроком Європейської комісії з питань ефективності правосуддя до сприяння відповідальному використанню штучного інтелекту в Європейській судові системи відповідно до цінностей Ради Європи.

Зважаючи на вказане, виникає обґрунтоване питання, який же зв'язок існує між технологіями штучного інтелекту та блокчейном і яким чином це може вплинути на розвиток правового забезпечення господарських відносин в Україні.

Відомо, що технологія блокчейну (англ. «Blockchain», «Block chain» від «block» – блок, «chain» – ланцюг) являє собою розподілену базу даних, що підтримує перелік записів, так званих «інформаційних блоків», кількість яких постійно зростає. Основними перевагами цієї технології є певна публічна доступність та надійність здійснюваних економічних транзакцій.

Під публічною доступністю мається на увазі те, що всі блоки є доступними для перегляду, тобто можна відстежити шлях будь-якої транзакції. Надійність та безпечність ж забезпечується тим, що виключається підміна даних та хакерські атаки, оскільки використовуються спеціальні криптографічні ключі.

Технологія штучного інтелекту, зокрема, відповідно до Концепції, полягає в тому, що це «організована сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень й алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань».

Отже, поєднання двох технологій – це еволюційний процес, а використання їх для функціонування господарсько-правових відносин є необхідністю, яка потребує дослідження та належного правового обґрунтування.

Основним чинником, що сповільнює впровадження блокчейну в господарських операціях, виступає проблема ідентифікації, верифікації тобто фактично взаємодія віртуального світу з реальним.

У 2019 році на рівні The United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) (Європейська економічна комісія ООН) проведено обговорення та підготовлено доповідь щодо необхідності впровадження блокчейну у фінансування торгівлі та сфери послуг, яку назвали: «Біла книга. Блокчейн у спрощені торгівлі» («White Paper. Blockchain in Trade Facilitation»).

Комісія зі спрощення торгівлі та електронного бізнесу Європейської економічної комісії ООН («White Paper. Blockchain in Trade Facilitation». стор.36) зазначила таке: «Правові системи очікують певного ступеня достовірності, незмінності та перевірки матеріалів або інформації представлені для того, щоб суди розглядали їх як допустимі докази. У випадку публічних записів блокчейнів, хоча технологія передбачає незмінність і перевіряючи транзакції, мережа дозволяє будь-кому брати участь, використовуючи псевдоніми, які дуже ускладнюють оцінку юридичної особи, яка бере участь у транзакції. Отже, якщо особа (особи), яка бере участь у судовому процесі, не має повноважень (і не може) виявити справжню особу учасника (учасників) у транзакціях на публічному блокчейні, про які йдеться, то суди можуть мати сумніви щодо транзакцій, які засновані на блокчейнах як до допустимих доказів».

Отже, установлено, що правовими системами всі юридичні факти до розвитку суспільних відносин та правового регулювання, що засновані на блокчейн-технологіях, не містять підстав, щоб суди (а значить, і правова система держави) визнавали їх допустимими.

Тому питання допустимості й легальності електронних доказів та юридичних фактів, що підтверджуються електронними доказами, в цілому і доказами, заснованими на технологіях блокчейн, є першочерговими.

Наразі наявна в Україні система господарського судочинства не передбачає навіть уніфікованого єдиного доступу всіх учасників справи до електронного обміну документами.

У той самий час, коли в Молдові та Грузії вже запроваджуються технології штучного інтелекту у справах спрощеного провадження, правове регулювання процесуальних прав сторін в Україні не дає змоги використовувати навіть технології електронного надсилання документів.

Нині у Верховній Раді України перебувають на розгляді законопроекти № 3860, 3860-1, 4360, які передбачають унесення змін до ст. 120 ГПК, ст. 128 ЦПК, ст. 124 КАС та ст.ст. 50, 89 ЦК, якими врегульовується питання надсилання судових повісток/ухвал на офіційну електронну адресу учасника судового процесу, подання процесуальних документів та надсилання доказів суду та учасникам справи електронними засобами.

Законопроекти передбачають, що «підтвердженням уручення судового повідомлення або судового виклику є повідомлення про його направлення до адресата» (у редакції проекту №3860 – «Ухвалу вважають належним чином надісланою та врученою, якщо є електронне підтвердження про дату та час її направлення або електронне підтвердження про прочитання»). Проекти Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного кодексу України) для забезпечення використання офіційної електронної адреси» (реєстраційний № 3860) (надалі – Законопроект № 3860), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання офіційної електронної адреси» (реєстраційний № 3860-1) (надалі – Законопроект №3860-1), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо присвоєння та використання офіційної електронної адреси» (реєстраційний № 3861) (надалі – Законопроект № 3861), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення належного повідомлення учасників судового процесу та направлення копій судових рішень» (реєстраційний № 4360) (надалі – Законопроект № 4360).

Зазначена система змін до нормативних актів є першочерговим кроком для встановлення правового регулювання процесуальних питань і, ураховуючи те, що господарський процес є найбільш спрощеним та оперативним, убачається, що зазначені зміни позитивно вплинуть на швидкість прийняття рішень, забезпечення прав сторін та зменшення термінів розгляду господарських справ. Лише після зазначених змін до Господарсько-процесуального кодексу можлива розробка подальших змін на втілення Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні.