Особливий період для цілей застосування ч. 2 ст. 210-1 КУпАП: поняття та строки дії
Євген Колосовський, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ, адвокат, завідувач кафедри кримінальних розслідувань Державного Податкового університету, кандидат юридичних наук
Публікації лекторів
05.04.2023

Порушення встановлених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, правил ведення військового обліку вважається порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Починаючи із 2014 року застосування ч. 2 ст. 210-1 КУпАП до осіб, відповідальних за організацію та ведення військового обліку на підприємстві є поширеною практикою.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, для застосування ч. 2 ст. 210-1 КУпАП необов’язковим є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію повторно протягом року, за яке особу піддано стягненню, достатнім є факт вчинення такого порушення під час особливого періоду.

Судова практика є сталою в питанні дії особливого періоду до 24 лютого 2022 року – повномасштабної агресії рф в Україні. Проте, виникає питання, чи поняття «особливий період» охоплює поняття «воєнний стан», відтак – тягне за собою накладення стягнення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП без ознаки повторності (протягом року) вчинення такого правопорушення. Крім того, постає питання коли особливий період вважатиметься закінченим.

Саме поняття «особливий період» міститься в декількох нормативно-правових актах.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вважається, що на території України особливий період розпочався 17.03.2014 року відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».

Згідно роз’яснення Відділу правового забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України листом від 20 жовтня 2016 року №316/1/906 щодо тривалості дії особливого періоду зазначено, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Також, в роз’ясненні від 20 жовтня 2016 року №316/1/906 є посилання на рішення Вищого адміністративного суду України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа № 800/582/14), згідно якого суд, виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 3 ст. 4 «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

На разі в Україні, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, введено правовий режим воєнного стану, який є результатом фактичного початку воєнних дій, та який продовжено з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 року.

Таким чином, для констатації закінчення особливого періоду потрібне закінчення мобілізації (рішення Президента України про демобілізацію), припинення/скасування воєнного стану та додатково закінчення частково відбудовного періоду.

Поняття «частково відбудовний період» в достатній мірі не врегульовано на разі нормою закону.

Проте, згідно ст. 12 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації відноситься, зокрема, але не виключно, визначення переліку заходів відбудовного періоду після закінчення воєнних дій та строки їх здійснення.

На разі є чинною постанова Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 11, якою затверджено Положення про єдину державну систему цивільного захисту.

Відповідно до абз. 2 п. 26 вказаного Положення (в частині Планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту) у разі настання відбудовного періоду після закінчення воєнних дій до цього плану включаються заходи з відновлення об’єктів критичної інфраструктури, життєзабезпечення постраждалого населення, спроможностей єдиної державної системи цивільного захисту, а також ліквідації наслідків ведення воєнних дій та надзвичайних ситуацій.

Відтак, очікується, що при настанні відбудовного періоду, будуть внесені відповідні зміни до Положення про єдину державну систему цивільного захисту, або прийнято окремий нормативно-правовий акт, яким, зокрема, будуть визначені строки частково відбудованого періоду як особливого періоду.

Матеріал підготував Євген Колосовський, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ, адвокат, завідувач кафедри кримінальних розслідувань Державного Податкового університету, кандидат юридичних наук