На стадії проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, під час вирішення питання про наявність ознак дисциплінарного проступку, а також кваліфікуючи дії чи бездіяльність адвоката під час прийняття рішення у дисциплінарній справі, слід виходити з наступного:

Не може містити ознак дисциплінарного порушення застосування адвокатом стосовно судді оціночних суджень, що мають під собою певну фактичну основу.

Адвокат звернулася до Вищої ради правосуддя із скаргою на дії судді, у зв’язку із ухваленим ним рішенням. У цій скарзі адвокат, зокрема, зазначив, що суддя «повинен був беззаперечно залишити клопотання … без розгляду … або навести підстави для вчинення ним дій всупереч КПК». Натомість «мало того, приступив до розгляду клопотання по суті, так ще й виніс явно неправосудне рішення з цього приводу». Також адвокат зазначила, що суддя «…спотворив ті доводи, які висловлював прокурор у своїх запереченнях проти розгляду даного клопотання…».

Третя дисциплінарна палата ВРП відмовила у відкритті дисциплінарної справи на тій підставі, що в діях судді не вбачається ознак дисциплінарних проступків та суть скарги зводиться до незгоди із судовим рішенням.

У зв’язку із цим, суддя звернувся до КДКА зі скаргою на адвоката. Він стверджував, що адвокат у порушення статті 107 Закону «Про судоустрій і статус суддів» не перевірив факти, які можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, та подала завідомо безпідставну дисциплінарну скаргу.

Також, суддя вказувала на порушення вимог ПАЕ в частині безпідставного використання формулювань, що зокрема вживаються законодавцем для визначення кримінально-караного діяння.

Отже, на думку судді, адвокат порушив засади законності і верховенства права, коректності та стриманості поведінки.

Під час проведення перевірки відомостей з’ясувалося, що ухвалою апеляційного суду було скасовано як незаконну ухвалу судді, що стала предметом скарги до ВРП. З приводу доводів про порушення ПАЕ, адвокат із посиланням на практику ЄСПЛ пояснив, що висловлювання, викладені в скарзі, були оціночними судженнями, які не ганьблять честь та гідність судді, не завдають шкоди його діловій репутації.

З урахуванням усіх обставин, КДКА дійшла до висновку щодо необхідності відмови в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Зазначене рішення було оскаржене до ВКДКА, яка, погодилася із позицію дисциплінарної палати (рішення № VІ-022/2019).

У Вищій комісії виходили з того, що скаржник не надав належних доказів. Формулювання, використані у контексті змісту скарги та наведеного судового рішення суду апеляційної інстанції, були оціночними судженнями, що мали під собою певну фактичну основу, які не були спрямовані на звинувачення судді у вчиненні злочину, на завдання шкоди його немайновим правам і не є засобом тиску на нього, у зв’язку зі здійсненням правосуддя.

Таким чином, наведені судження є такими, що не виходять за межі гарантованої законом свободи вільного вираження поглядів та права адвоката на вільне висловлювання у справі, а також не порушують його професійних обов’язків.

Першоджерело: Узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо заяв (скарг) суддів відносно неналежної поведінки адвокатів, що затверджені Рішенням ВКДКА № V-005/2021 від 27 травня 2021 року. https://vkdka.org/15918-2/