Окрема Ухвала ВАКС: порушення детективом НАБУ принципу презумпції невинуватості

Ухвала Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 991/392/23 (провадження 1-кп/991/6/23)

Обставини, встановлені судом:

На офіційному каналі НАБУ у Telеgram в межах реалізації проекту «Секрети НАБУ» розповсюджено відеоматеріал, в якому детектив Національного антикорупційного бюро України надав інтерв’ю у вигляді відповідей на запитання ведучого програми стосовно кримінального провадження за обвинуваченням у наданні пропозиції неправомірної вигоди меру Дніпра.

У цьому сюжеті детектив висвітлював певні деталі досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, процес отримання доказів, затримання, застосування запобіжного заходу тощо. Хоча детектив і не називає прізвища обвинуваченого, контекст розмови і категорично стверджувальні висловлювання детектива безперечно формують у необмеженого кола глядачів/слухачів цього інтерв`ю уявлення про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

На думку обвинуваченого, детектив НАБУ допустив низку грубих порушень закону, а саме: стверджувально інформував широке коло громадськості про вже начебто доказаний факт вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, чим допустив порушення презумпції невинуватості й створив необ`єктивне бачення громадськості події і обставин правопорушення, справа щодо яких наразі тільки слухається в суді; повідомив, що відносно обвинуваченого навіть після направлення справи до суду продовжують здійснюватися негласні заходи контролю; розголосив відомості про стан здоров`я обвинуваченого, що є лікарською таємницею.

Висновки суду:

Суд погоджується із доводами обвинуваченого, наведеними в його заяві, стосовно того, що офіційні, публічні, стверджувального характеру коментарі і висловлювання детектива Національного антикорупційного бюро України мають вкрай негативний результат як для захисту обвинуваченого , так і для авторитету судової влади, з огляду на те, що детективом фактично визнано вину такої особи у вчиненні злочину, незважаючи на відсутність вироку суду з даного питання.

Положення ч. 1, 5 ст. 17 КПК України встановлюють, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Наведені положення чинного законодавства узгоджуються із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини.

Слід зауважити, що презумпція невинуватості порушується, якщо судовий акт або заява публічної посадової особи щодо обвинуваченого у вчиненні злочину відображає думку про те, що він винен, до того, як його вина встановлена у відповідності із законом.

Таким чином, на переконання суду, в ході судового розгляду встановлено порушення презумпції невинуватості, закріпленої у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 17 КПК України.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Шагін проти України» від 10.12.2009 та у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000, Суд наголосив як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною в тому чи іншому злочині. Європейський Суд вказав правоохоронним органам, що інформування громадськості має робитися з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості. Судом наголошено, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції, не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. А у рішенні Європейського Суду у справі «Криволапов проти України» від 02.10.2018 Суд повторює усталений принцип своєї практики, що пункт 2 статті 6 Конвенції забороняє посадовим особам оголошувати особу винною до винесення їй вироку судом. Посадові особи можуть інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкриваючи інформацію про вручення повідомлень про підозру, затримання та зізнання, якщо вони роблять це розсудливо та обачно. При цьому, вибір слів є важливим. Суд в зазначеній справі констатував, що зроблені в засобах масової інформації заяви слідчих та посадових осіб правоохоронного органу щодо кримінального провадження проти заявника були далекими від розсудливості та обачності. Вони були очевидною заявою про його винуватість, навіть без уточнення стадії, на якій знаходилося провадження. Громадськості була розкрита вся інформація про особу. Європейський Суд в цій справі прямо сказав, що заяви посадових осіб держави спонукали громадськість повірити у винуватість заявника та вплинули на оцінку фактів відповідним судовим органом. Отже, було порушено пункт 2 статті 6 Конвенції (п. п. 129 - 132).

Вимогами КПК України не урегульовано питання постановлення такого виду судових рішень, які б надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб, з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування.

Разом з тим суд виходить з висновків, що викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.06.2021 у справі №686/9636/18, згідно з якими, за наявності відповідних підстав, суд будь-якої інстанції має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.

Тим більше, що Україна має Конвенційне зобов`язання щодо забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції), складовим елементом якого є презумпція невинуватості. Отже, при встановленні порушення відповідного права (в даному випадку - презумпції невинуватості) національний суд має на це відреагувати.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне постановити відповідну ухвалу про порушення детективом презумпції невинуватості і довести її зміст до відома Директора Національного антикорупційного бюро України з метою врахування і недопущення подібних випадків у майбутньому.

Ознайомитися з повним текстом Ухвали Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 991/392/23 (провадження 1-кп/991/6/23) можна за посиланням: https://tinyurl.com/mrxn5p8a