Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики Василя Крата, судді Верховного Суду, кандидата юридичних наук, доцента на тему: «Підстави звільнення працівника-сумісника».
Суддею здійснено огляд Ухвали КЦС ВС від 16.08.2023 у справі № 127/18918/22
В (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112895972) постанові Третьої судової палати КЦС від 12 лютого 2020 року у справі № 607/13528/18 вказано, що робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом. Вказані нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету. КП «Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр» є комунальним підприємством. Згідно з пунктом 8 Положення № 43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги. Наведена норма права прямо передбачає таку підставу звільнення сумісника як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником.
У постанові Першої судової палати КЦС від 03 червня 2020 року у справі № 757/42264/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89872319) вказано, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався Положенням № 43, відповідно до пункту 8 якого звільнення з роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ й організацій проводиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.
Посилання КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району міста Києва на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» стосується й комунальних підприємств, безпідставні, оскільки зазначена постанова поширюється на роботу за сумісництвом працівників лише державних підприємств, установ і організацій.
Тобто, вказані нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на державні підприємства, установи і організації, яким відповідач у справі, тобто КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району міста Києва, не є.
На думку колегії суддів Третьої судової палати таке тлумачення постанови КМУ від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення № 43 щодо їх поширення на роботу за сумісництвом працівників лише державних підприємств, установ і організацій не відповідає змісту вказаних нормативно-правових актів і суперечить вищенаведеним правовим висновкам щодо їх застосування, викладеним в постановах ВС від 23 квітня 2018 року у справі № 640/569/17 (провадження № 61-6529св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 592/11917/17 (провадження № 61-37556св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 607/13528/18 (провадження № 61-12081св19), від 16 березня 2020 року у справі № 415/6914/17 (провадження № 61-38121св18). Тому без відступлення в установленому законом порядку від вказаного висновку (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89872319) неможливо ухвалити законне й обґрунтоване рішення в цій справі.
Першоджерело: https://t.me/glossema/1186