Постанови ВС, які оглядаються:

Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 696/220/21 - http://surl.li/khebn

Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 462/5781/14 - http://surl.li/khebu

Постанова ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 760/11767/16-ц - http://surl.li/kheby

Географія (області)

Черкаська – 1, Львівська – 1, Київська - 1.

Як звучали позовні вимоги:

• про визнання заповіту недійсним у зв`язку з розладами психіки та поведінки заповідача – 2 справи;

• про визнання заповіту недійсним у зв`язку з вживанням алкоголю заповідачем – 1 справа.

Правові Позиції ВС щодо визнання заповіту недійсним:

• Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 696/220/21 - http://surl.li/khebn).

• Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У справі, що переглядається: при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що батько ще задовго до смерті хворів на психічне захворювання, у зв`язку з чим тривалий час лікувався і перебував на обліку в психіатричному диспансері, що, на її переконання, свідчить про те, що на момент складання спірного заповіту він не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 462/5781/14 - http://surl.li/khebu).

• У частині першій статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною першою статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. (Постанова ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 760/11767/16-ц – http://surl.li/kheby).

• Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (Постанова ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 760/11767/16-ц – http://surl.li/kheby).

• У справі, що переглядається, на відміну від справи № 496/4851/14-ц, суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин положень статті 225 ЦК України, яка передбачає можливість визнати недійсним правочин, вчинений дієздатною фізичною особою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, взявши за основу висновок судово-психіатричного експерта від 23 квітня 2020 року № 33, який узгоджується з іншими матеріалами справи, які у своїй сукупності свідчать про наявність обставин справи, на які посилається ОСОБА_1. Висновки судів у справі, що переглядається не суперечать висновкам Верховного суду у зазначених постановах, позивач подала докази, що підтверджують факт того, що ОСОБА_3 на час складання заповіту від 17 березня 2016 року не могла усвідомлювати значення своїх та не могла керувати ними та суди попередніх інстанцій у мотивувальних частинах судових рішень зазначили мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в позові, апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (Постанова ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 760/11767/16-ц – http://surl.li/kheby).

Що підлягає доказуванню у даній категорії справ?

• Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначенні у статті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Норми статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 696/220/21 – http://surl.li/khebn).

• Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 696/220/21 – http://surl.li/khebn).

• Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була особа в конкретний момент вчинення правочину здатною розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 696/220/21 – http://surl.li/khebn).

• Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України) (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 462/5781/14 – http://surl.li/khebu).

Фокуси увагу для судів ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

• Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, встановивши, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом на час укладення заповіту 15 березня 2018 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_5 був здоровим і не мав жодних психічних розладів, є безпідставними, оскільки спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи від 08 квітня 2022 року № 98, складеним експертами КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» відділення СПЕК (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 696/220/21 – http://surl.li/khebn).

• Суди вирішили справу з урахуванням балансу інтересів сторін спору і принципу пропорційності, оскільки у даному випадку, за установлених у цій справі обставин, задоволення позовних вимог, спрямованих на судовий захист права на спадкування ОСОБА_1 переважає над правом ОСОБА_2 , яка набула спірну квартиру від сторонньої особи на підставі заповіту (Постанова ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 760/11767/16-ц – http://surl.li/kheby).

Фокуси увагу для судів АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ:

• …апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 203/6023/16-ц (провадження № 61-24361св18), від 13 жовтня 2021 року у справі № 264/1146/18 (провадження № 61-18977св20); за таких обставин письмові документи, видані ТОВ «Опт-Маркет-Крим», не могли бути покладені в основу висновку судово-психіатричного експерта від 10 вересня 2019 року № 8. Також необґрунтованим є встановлення фактичних обставин апеляційним судом на підставі вказаних доказів, які є недопустимими; апеляційний суд: не надав оцінки тому, чи може бути прийнятий як доказ висновок судово-психіатричного експерта від 10 вересня 2019 року № 8 без урахування доказів, які є недопустимими; не перевірив, чи можуть бути встановлені фактичні обставини, що мають значення для справи, на підставі інших доказів. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позову (Постанова ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 462/5781/14 – http://surl.li/khebu).

• Вважав обґрунтованим висновок місцевого суду про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту, оскільки позивачка довела, що ОСОБА_3 на час складання заповіту від 17 березня 2016 року не могла усвідомлювати значення своїх та не могла керувати ними (Постанова ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 760/11767/16-ц – http://surl.li/kheby).