Пропонуємо ознайомитися з Оглядом практики Європейського суду з прав людини, який містить добірку відібраних найцікавіших справ за 2021 рік.
В Огляді можна знайти позиції Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо:
• застосування біології та медицини: Конвенції про права людини та біомедицину (Конвенція Ов’єдо);
• екстериторіальної юрисдикції стосовно держави, що вчинила напад, у міжнародному збройному конфлікті щодо дій, вчинених у державі, яка зазнала нападу, а потім вторгнен¬ня (Грузія проти Росії (II) (Georgia v. Russia (II))), а також у контексті скарги держави на «анексію» її території іншою державою-членом (Україна проти Росії (щодо Криму) (Ukraine v. Russia (re Crimea);
• процесуального зобов’язання провести ефективне розслідування після того, як військовослужбовець її збройних сил віддав наказ завдати смертельного повітряного уда¬ру по іноземній території (статті 1 і 2 Конвенції);
• позитивного зобов’язання держав превентивно вживати оперативних заходів щодо захисту особи, життю якої загрожують злочинні дії інших осіб, у справі щодо дити¬ни, яку вбив власний батько;
• усиновлення дитини прийомною родиною, яка сповідує релігію, відмінну від релі¬гії біологічної матері, яка хотіла, щоб її син виховувався відповідно до її власних релігійних переконань;
• захист за статтею 8 Конвенції на випадок словес¬них образ вчителем учня у класі державної школи;
• доступу роз¬відувальних служб, що займаються масовим перехопленням даних, до конфіденційної інформації про діяльність журналістів і захисту журналістських джерел після розкриття газетою особи-джерела відповідно до домовленості з поліцією;
• зобов’язання ЗМІ відмовитися від права забезпечувати анонімність авторів образливих коментарів, опублікованих на його дискусійному онлайн-форумі.
Судом було розглянуто ряд важливих або нових юридичних питань, що стосуються визначених Конвенцією прав і свобод:
• захист працівників правоохоронних органів від ризиків для їхнього життя (Рібчева та інші (Ribcheva and Others));
• умови тримання під вартою після виконання європейського ордера на арешт (Біволару та Молдован (Bivolaru and Moldovan));
• надання амністії особі, що скоїла сексуальне насильство, та, як наслідок, неефективне виконання покарання у вигляді позбавлення волі (Е.Ґ. проти Республіки Молдова (E.G. v. the Republic of Moldova));
• та депортація за вчинення терористичних актів (К.І. проти Франції (K.I. v. France)) (статті 2 і 3 Конвенції).
Суд також виніс постанову щодо нового питання про «паспорт здоров’я» та вакцинацію в умовах епідемії COVID-19 (Замбрано (Zambrano)).
Суд наголосив на позитивному зобов’язанні держав захищати жертв торгівлі людьми, коли проти них порушено кримінальну справу (В.К.Л. та А.Н. проти Сполученого Королівства (V.C.L. and A.N. v. the United Kingdom), статті 4 і 6 Конвенції). Суд уперше розглянув у контексті епідемії COVID-19 питання про те, чи є державний захід у формі загального локдауну з міркувань охорони здоров’я «позбавленням свободи» за змістом положень пункту 1 статті 5 Конвенції (Тергеш (Terheş)).
ЄСПЛ наголосив, що людська гідність відповідає самій суті прав, закріплених у статті 8 Конвенції (там само), і що важливо захищати право дітей на повагу до їхнього приватного життя в школі (Ф.О. проти Хорватії (F.O. v. Croatia)).
Суд розглянув питання про відповідність проведення розтинів у державних лікарнях і вилучення внутрішніх органів праву на повагу до приватного життя та релігійних переконань близьких родичів покійного (Полат (Polat)).
Також у справі Е.Ґ. проти Республіки Молдова (E.G. v. the Republic of Moldova) ЄСПЛ зазначив, що амністія у разі серйозної фізичної та психологічної шкоди, заподіяної окремими особами, порушила положення статті 8 Конвенції, у якій закріплено процесуальне зобов’язання щодо виконання вироку за сексуальне насильство.
Щодо заборони дискримінації Суд роз’яснив, як органи державної влади повинні реагувати відповідно до статей 3 та 14 Конвенції на випадки гомофобного насильства (Сабаліч (Sabalić)) і згідно зі статтями 8 і 14 Конвенції на дискримінацію за ознакою етнічного походження (Будінова й Чапразов проти Болгарії (Budinova and Chaprazov v. Bulgaria)) та Бегар і Ґутман проти Болгарії (Behar and Gutman v. Bulgaria)). У справі Юрчіч (Jurčić) Суд уперше визнав, що вагітна жінка зазнала дискримінації з боку свого роботодавця через свою вагітність.
Детально ознайомитися із Річним звітом Європейського суду з прав людини за 2021 рік, Рада Європи можна за посиланням: http://surl.li/izhxu