Фізичні та юридичні особи, які зазнали порушень прав у зв’язку з війною, мають у своєму розпорядженні декілька міжнародних механізмів захисту. Кожен з них має свої особливості і, що важливо, деякі з них не можна використовувати одночасно з одного і того самого питання. Коротко розглянемо кожен з цих механізмів.
Реєстр збитків для України (надалі – «Реєстр») було створено в інституційних рамках Ради Європи на підставі Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи CM/Res(2023)3 про встановлення Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (12 травня 2023 року зі змінами від 27 вересня 2023 року). Реєстр розпочав прийом заяв 02 квітня 2024 року.
Станом на кінець квітня 2024 року подати заяви можуть тільки фізичні особи через застосунок «Дія», однак згодом Реєстр прийматиме заяви про завдані збитки не тільки від фізичних осіб, а й від юридичних осіб та навіть від держави Україна та органів влади. При цьому коло порушень може включати будь-які міжнародно-правові порушення (а не тільки порушення у сфері прав людини). Відповідно до п. 2.2. Статуту Реєстру, критерії прийнятності для включення заяв до Реєстру з метою їх майбутнього розгляду та винесення рішення визначаються у правилах і положеннях Реєстру з огляду на те, що такі заяви мають бути подані стосовно збитків, втрат чи шкоди, які були завдані:
а) 24 лютого 2022 року або пізніше;
б) на території України в її міжнародно-визнаних кордонах, включаючи територіальні води;
в) міжнародно-протиправними діями Російської Федерації в Україні або проти України.
Реєстр тільки приймає і реєструє заяви, однак не розглядатиме їх по суті, не присуджуватиме і не виплачуватиме компенсації. Ці функції буде виконувати компенсаційний механізм, створення якого наразі тільки планується. Саме тому Реєстр як такий не можна вважати міжнародним трибуналом, і подання заяви до нього не перешкоджатиме розгляду заяв до міжнародних трибуналів котрі вже функціонують – принаймні доти, доки Реєстр не буде доповнено трибуналом.
Європейський суд з прав людини (надалі – «ЄСПЛ») є міжнародним трибуналом, що приймає та розглядає заяви щодо порушень Європейської конвенції з прав людини. Звернення з одного і того самого питання до ЄСПЛ та до іншого міжнародного трибуналу призведе до визнання заяви неприйнятною.
До ЄСПЛ можуть звертатися з індивідуальними заявами фізичні особи, юридичні особи приватного права а також групи осіб. Строк звернення зі скаргою становить 4 місяці, які відраховуються, за загальним правилом, від дати останнього рішення у справі. Поняття «поновлення строку звернення до ЄСПЛ» не існує.
Формуляр заяви необхідно завантажити, заповнити, роздрукувати, підписати, доповнити релевантними супровідними документами та направити поштовим відправленням на адресу Секретаріату ЄСПЛ. Немає потреби перекладати супровідні документи офіційними мовами Ради Європи (англійською чи французькою) чи завіряти копії. Формуляр також можна заповнити українською мовою.
На сторінці 2 формуляра заяви необхідно зазначити країну або країни проти якої (яких) скаржиться заявник. Україна продовжує бути однією з Високих Договірних Сторін Європейської конвенції з прав людини, однак держава-агресор втратила цей статус 16 вересня 2022 року.
Комітет з прав людини ООН є універсальним квазісудовим механізмом захисту прав людини, заснованим на міжнародному договорі — Міжнародному пактові про громадянські і політичні права), який вважається міжнародним трибуналом. Юрисдикція Комітету з прав людини ООН поширюється і на Україну, і на державу-агресора.
Комітет з прав людини ООН може приймати і розглядати повідомлення (“individual communications”), також відомі як скарги, від фізичних осіб або груп фізичних осіб, які стверджують, що є жертвами порушень прав, гарантованих Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Комітет з прав людини ООН не приймає повідомлення від юридичних осіб.
Відповідно до Правила 99 (c) Регламенту Комітету з прав людини ООН, «повідомлення може являти собою зловживання правом на подання, якщо воно подане через 5 років після того, як автор повідомлення вичерпав національні засоби правового захисту, або, у відповідних випадках, через 3 роки після завершення іншої процедурами міжнародного розслідування або врегулювання, якщо немає причин, що виправдовують затримку з урахуванням усіх обставин повідомлення».
Повідомлення складається шляхом заповнення документа встановленої форми і подальшого направлення її та супровідних документів на електронну пошту Секретаріату. На відміну від заяви до ЄСПЛ, повідомлення до Комітету з прав людини ООН (як і до інших комітетів ООН) не може бути складене українською мовою. Для складення повідомлення необхідно обрати одну з офіційних мов Секретаріату: англійську, іспанську, французьку або російську.
Комітет з прав дитини ООН також є універсальним квазісудовим міжнародним органом, що приймає та розглядає індивідуальні повідомлення від осіб або груп осіб (у тому числі від дітей), які стверджують, що є жертвами порушення прав, гарантованих Конвенцією про права дитини, Факультативним протоколом до Конвенції щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії та Факультативним протоколом до Конвенції щодо участі дітей у збройних конфліктах. Юрисдикція Комітету з прав людини ООН також поширюється і на Україну, і на державу-агресора.
Відповідно до п. «h» статті 7 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо процедури повідомлень, повідомлення буде вважатися неприйнятним якщо його не було «подано протягом одного року з моменту вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, за винятком випадків, коли автор може довести, що було неможливо подати повідомлення протягом цього строку».
Форма повідомлення, правила його заповнення та подання аналогічні тим, що встановлені для Комітету з прав людини ООН. Комітет з прав дитини ООН також є міжнародним трибуналом, тому не може розглядати скарги ідентичні тим, що вже винесені на розгляд інших міжнародних трибуналів.
Комітет проти катувань є універсальним квазісудовим механізмом захисту прав людини, міжнародним трибуналом. Комітет проти катувань приймає і розглядає повідомлення (“individual communications”), також відомі як скарги, від осіб або груп осіб, які стверджують, що є жертвами порушень прав, гарантованих Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.
Відповідно до статті 22 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, для того, щоб Комітет проти катувань мав повноваження приймати і розглядати повідомлення, також відомі як скарги, держава-учасниця має визнати компетенцію Комітету одержувати й розглядати повідомлення осіб, що перебувають під її юрисдикцією, які стверджують, що вони є жертвами порушення державою-стороною положень Конвенції, або повідомлення такого роду, що надходять від їх імені. Комітет не приймає жодних повідомлень, якщо вони стосуються держави-сторони, яка не зробила такої заяви. Україна зробила таку заяву у 2003 році. Жертвам катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, вчинених Російською Федерацією, може бути цікавим той факт, що Російська Федерація у 1987 році визнала компетенцію Комітету проти катувань приймати повідомлення.
Для звернення до Комітету проти катувань можна використовувати ту саму форму та правила оформлення і подання повідомлення, як і для інших комітетів ООН. Для звернення до Комітету проти катувань не встановлено жодних строків.
Україною також визнано компетенцію Комітету з ліквідації расової дискримінації, Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок, Комітету з прав осіб з інвалідністю та Комітету з насильницьких зникнень примати і розглядати індивідуальні повідомлення про порушення Україною відповідних міжнародних договорів. Російська Федерація компетенцію цих міжнародних органів досі не визнала.
Рада ООН з прав людини ООН складається з 47 держав, яких обирає Генеральна Асамблея ООН. Цей орган є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН, який відповідає за посилення та захист прав людини в усьому світі, а також за розгляд ситуацій порушення прав людини та надання рекомендацій щодо них.
Процедура з розгляду скарг Радою ООН з прав людини є універсальним, заснованим на Статуті ООН квазісудовим механізмом захисту прав людини, який може приймати скарги щодо будь-яких послідовних практик грубих порушень прав людини незалежно від того, де сталося порушення, проти будь-якої з 193 держав-членів ООН, незалежно від ратифікацій чи резервацій, які зробила держава-відповідач.
Скаргу може подати будь-яка фізична особа, група фізичних осіб або неурядова організація. Для подання скарги необхідно заповнити аплікаційну форму онлайн, або направити її поштою. За результатами розгляду скарги держава-відповідач може вжити заходів щодо виплати репарацій жертвам порушень. Однак, оскільки всі процедури і прийняті рішення є конфіденційними, неможливо ознайомитися з текстом прийнятих раніше рішень та статистикою щодо їх виконання.
Спеціальні процедури ООН з прав людини – це незалежні експерти з прав людини, яких Рада ООН з прав людини наділяє мандатом звітувати та радити по питаннях прав людини у межах певної теми чи специфіки певної країни. ООН не платить цим експертам, що певним чином обумовлює їх незалежність. Станом на жовтень 2023 року є 45 тематичних та 14 країнових мандатів. Наприклад, з жовтня 2022 року Рада ООН з прав людини призначила Спеціального доповідача з питання ситуації у сфері прав людини у Російській Федерації, а у межах тематичних мандатів функціонують Робоча група із свавільного тримання під вартою, Робоча група по насильницьких та недобровільних зникненнях тощо.
Надсилати повідомлення до спеціальних процедур можуть фізичні особи, недержавні організації, міждержавні утворення або національні органи у сфері прав людини шляхом заповнення аплікаційної форми онлайн, або поштовим відправленням. Експерти приймають рішення щодо реагування на кожне таке повідомлення. Актами реагування є комунікації (листи), яких може бути направлено до урядів, бізнесу, військових або охоронних компаній.
Спеціальні процедури ООН з прав людини не є міжнародними трибуналами, а тому подання повідомлення до них не заважає паралельному зверненню з заявою чи повідомленням до компетентного міжнародного трибуналу.