Практика розгляду сімейних спорів про поділ майна подружжя в 2024 році, керуючись принципом найбільш ефективного вирішення спору, містить нові актуальні правові позиції стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя в окремих категоріях справ.

З метою висвітлення актуальних тенденцій пропонується розглянути найбільш значущі для практичного застосування правові позиції в сімейних справах про поділ майна подружжя, викладені в висновках Верховного Суду протягом 2024 року.

1. Щодо неефективного способу захисту прав за позовом про встановлення юридичного факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах про поділ спільного майна:

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, з повним текстом можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101 )

У постанові викладено наступні висновки:

• особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю;

• позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу;

• задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити; обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення, де зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

• вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

2. Щодо порядку поділу спільного сумісного майна у разі внесення одним із подружжя коштів як вкладу в статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю:

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, з повним текстом можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118520073 )

У постанові відступлено від правової позиції, викладено наступні висновки:

• у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником; натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства;

• інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі;

• один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал цього товариства;

• вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

3. Щодо умов, які підлягають доведенню, для виникнення у іншого з подружжя обов’язків повернення суми боргу у солідарному порядку за договором позики:

(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року у справі № 523/7796/19 (провадження № 61-5873св24), з повним текстом можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120395352 )

У постанові викладено наступні висновки:

• при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України);

• за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя;

• перебування відповідачів у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики само по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором позики, у солідарному порядку обов`язків, визначених договором позики щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведенню укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих у позику коштів в інтересах сім`ї;

• встановивши, що інший з подружжя не була стороною спірного договору позики і згоди на укладення цього договору не надавала, його умовами не передбачено цільового призначення наданих грошових коштів, а доказів обізнаності відповідачки про укладення одним з подружжя договору позики, його умови, зокрема розмір отриманих у позику сум та строків їх повернення, а також використання таких коштів в інтересах сім`ї матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на іншого з подружжя солідарного обов`язку з погашення боргу за договором позики.

4. Щодо поділу боргів подружжя як окремого предмету розгляду у справах про поділ майна:

(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року по справі № 758/11022/21 (провадження № 61-5457св24), з повним текстом можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120395377 )

У постанові викладено наступні висновки:

• помилковим є те, що боргові зобов`язання повинні враховуватись лише при поділі майна подружжя;

• не підлягають врахуванню доводи заявниці на те, що зобов`язання між подружжям не розподіляються, а лише враховуються при поділі спільної сумісної власності;

• те, що питання боргів не було предметом розгляду під час поділу майна подружжя у справі, не перешкоджає окремому вирішенню у судовому порядку.

5. Сталена правова позиція щодо презумпції спільної сумісної власності подружжя:

(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 686/21098/22 (провадження № 61-10896св24), з повним текстом можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124143524 )

Доречно завершити огляд ключових висновків Верховного Суду в сімейних справах про поділ майна подружжя в 2024 році сталеною правовою позицією щодо презумпції спільної сумісної власності, та висновками про те, в чому полягає обов’язок її спростування:

• спростування презумпції спільності майна подружжя потребує доведення обставин придбання спірного майна за рахунок особистих (не подружніх) коштів, а не шляхом доведення відсутності доходів у іншого з подружжя, адже відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

• за таких обставин інформація щодо відсутності в іншого з подружжя особистих доходів у спірний період не може бути підставою відмови в поділі спільного майна подружжя.