Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Василя Крата, судді Верховного Суду, кандидата юридичних наук, доцента на тему: «Обов’язкове страхування відповідальності та «обов’язок» кредитора (потерпілого)».

Як «поживає» «обов’язок» кредитора (потерпілого) в сфері відшкодування шкоди?!

ВП ВС в 2018 році відступила (http://surl.li/khexq) від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Право вибору способу захисту не має перетворюватися на обов'язок його суб'єкта. У практиці Верховного Суду України існував усталений підхід, який цілком справедливо базувався на положеннях ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 14 ЦК України, без перетворення права потерпілого на його обов’язок, і полягав у тому, що при завданні шкоди в ДТП потерпілий вільно, на власний розсуд обирав, яким чином йому отримати відшкодування: а) шляхом звернення з вимогою (позовом) до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення із заявою (позовом) до страховика, в якого застрахована цивільна відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Підхід, за якого потерпілий повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, в якої застрахована цивільно-правова відповідальність особи, що завдала шкоди, по-перше, не розрахований на ті випадки, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності. У перелічених випадках підхід, за якого потерпілий у будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, є несправедливим. Адже очевидно, що потерпіла особа в ДТП, навіть стягнувши з такого страховика страхове відшкодування на підставі судового рішення, не отримає реального відшкодування завданої в ДТП шкоди. Натомість скасування судового рішення, яким стягнуто шкоду безпосередньо з винної особи, у такому разі призведе до неможливості відновлення прав потерпілого. Підхід, за якого потерпілий (кредитор) повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, апріорі спрямований на захист інтересів боржника (особи, яка завдала шкоди), а не потерпілого (кредитора), що суперечить принципу розумності (див. Крат В. І. Конструкції ретроспективного та перспективного застосування висновків касаційного суду: окремі ремарки в контексті судової практики). (https://t.me/glossema/836).

Інтереси кредитора (потерпілого) чи боржника (завдавала шкоди) повинні мати перевагу?! Очевидно, що підхід коли судова практика кардинально змінюється, причому без вагомих на це причин для захисту інтересів боржника, а не кредитора, не є розумно передбачуваним. Це обумовлено тим, що потерпілий (кредитор) позбавлений можливості обирати вільно, на власний розсуд яким чином йому отримати відшкодування. У разі якщо кредитор отримав все відшкодування від боржника, то боржник набуває право вимоги до своєї страхової компанії, з якою він уклав договір страхування (див. Окрему думку від 09.11.2022 у справі № 212/7628/21) (http://surl.li/kheya).

Ухвалою КГС ВС від 06.07.2023 у справі № 917/1093/21 (http://surl.li/kheyh) для відступу від висновків ВП ВС, викладених у постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц. (http://surl.li/kheym). В ухвалі КГС зокрема, вказано, що: підхід за якого потерпілий в будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, в якої застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, не розрахований на ті випадки, коли на момент настання страхового випадку та подання відповідного позову страхова компанія позбавлена членства в МТСБУ та всіх ліцензій, а відтак фактично не здійснює діяльності. У таких випадках цей підхід є несправедливим, адже очевидно, що потерпіла особа в ДТП, навіть стягнувши із такого страховика страхове відшкодування на підставі судового рішення, не отримає реального відшкодування завданої в ДТП шкоди при наявності інформації у відкритих джерелах про позбавлення страхової компанії членства в МТСБУ, відкликання ліцензій та її неплатоспроможність тощо.

Першоджерело: http://surl.li/khfbf

Василь Крат