Судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

На це звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у справі №170/129/21. Ключові висновки ВС у цій та ще двадцятьох справах наведені у Дайджесті судової практики у сфері цивільного права та процесу за І півріччя 2023 року, підготовленому Комітетом НААУ з питань цивільного права та процесу.

Стаття 9 Закону «Про судовий збір» встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить по те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатися на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому з огляду на зміст зазначеної норми законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатися лише на функціонування цього суду.

Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України, а ДСА України – перед Державною службою статистики України

Відтак, роблять висновок у ВС, немає підстав вважати, що судовий збір при переданні справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватися повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично.

У дайджесті також представлені такі правові позиції Верховного Суду:

• спадкове право: вимоги про зменшення розміру обов'язкової частки; спадкування нерухомого майна; вимоги про розірвання спадкового договору;
• зобов'язальне право: укладення договору позики на невизначений строк; договір оренди транспортного засобу; укладення договору позики новим позиковим зобов'язанням між тими ж сторонами;
• житлове право: щодо спадкового майна; визнання права користування житловим приміщенням, зміни договору найму житлового приміщення тощо; перехід права власності на житло до іншої особи;
• речове право: застосування конкретного способу захисту цивільного права;
• цивільний процес: мирова угода щодо прав і обов'язків стосовно предмета спору; визнання брата (сестри) недієздатними; вимоги щодо належного мотивування апеляційної скарги.

Завантажити дайджест можна за посиланням.