Невитребування судами попередніх інстанцій оригіналів доказів, щодо копій яких є сумнів, унеможливлює надання висновку

Невитребування судами попередніх інстанцій оригіналів доказів, щодо копій яких є сумнів, унеможливлює надання судом касаційної інстанції висновку щодо обґрунтованості прийнятих по суті справи судових рішень

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2023 року у справі № 910/5316/21

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень зі справи:

Позов було подано до господарського суду міста Києва про:

- визнання недійсним свідоцтва України №288203 на торговельну марку "KYIV SMART CARD", виданого Організації (далі - Свідоцтво);

- зобов`язання Інституту внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - Реєстр) про визнання недійсним Свідоцтва та здійснення публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" (далі - Бюлетень).

Позов обґрунтовано тим, що: Свідоцтво на торговельну марку "KYIV SMART CARD" (далі - ТМ) видане з порушенням умов надання правової охорони, встановлених статтею 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон); використання відповідачем-1 цієї ТМ може ввести в оману споживачів щодо особи, на замовлення якої виготовлені, розповсюджені та використовуються транспортні картки із зображенням ТМ в автоматизованій системі оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.22 у позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що: не доведено доводи і твердження позивача про порушення його прав на стадії проведення експертизи та видачі Свідоцтва; відповідні докази не є належними, оскільки не підтверджують використання позивачем спірного позначення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022: задоволено апеляційну скаргу Підприємства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним Свідоцтво на ТМ; зобов`язано Інститут внести зміни до Реєстру про визнання недійсним Свідоцтва на ТМ та здійснити публікацію про це в Бюлетені; стягнуто з Організації на користь Підприємства витрати, пов`язані з оплатою судового збору за подання позову та апеляційної скарги, та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Постанову мотивовано доведеністю обставини створення та використання позивачем спірного позначення "KYIV SMART CARD" станом на 08.11.2018 шляхом його нанесення на транспортні картки і застосування в діловій документації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі до Верховного Суду Організація просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції від 19.10.2022 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що:

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзаців п`ятого і шостого пункту 2 статті 6, абзацу п`ятого пункту 3 статті 6 Закону у подібних правовідносинах. На думку скаржника, питання полягає в тому, що суд апеляційної інстанції помилково не надає правову оцінку - юридичне визначення і юридичний статус позначення, що використовує позивач, а також не бажає помічати таку основоположну категорію/інститут/принцип права інтелектуальної власності та, зокрема, права про торговельні марки, як право пріоритету в часі під час здійснення певних фактичних та юридичних дій;
суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс", яке не було залучене до участі у цій справі судом апеляційної інстанції;
докази у справі, такі як додаток № 3 до договору поставки від 29.10.2018 №4489 та лист позивача від 19.07.2018 №303-2338 (з усіма додатками до нього), не можуть братися судом до уваги, оскільки оригінали даних письмових доказів не було подано до суду.

Позиція Верховного Суду:

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Свідоцтва та зобов`язання Інституту внести відповідні зміни до Реєстру із здійсненням публікації про це в Бюлетені.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону (в редакції, чинній на час подання Заявки від 18.11.2018) не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послуги.

Згідно з приписами Правил:

- при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону, встановлюється, чи не являються позначення такими, що, зокрема, є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу (пункт 4.3.1.3);

- до позначень, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності (пункт 4.3.1.9).

Названим Законом передбачено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони (підпункт "а" пункту 1 статті 19).

В основу оскаржуваного судового рішення було покладено, зокрема, такі докази, як договір поставки від 29.10.2018 №4489, укладений позивачем та ТОВ "Підприємством "Пластик Карта", і лист позивача від 19.07.2018 №303-2338 (відповідно, підпункти 12.4 і 12.5 цієї постанови).

Згідно з частиною шостою статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Організацією (відповідачем-2) подавалося до суду першої інстанції клопотання про витребування у позивача оригіналу додатку № 3 до згаданого договору поставки та оригіналу вказаного листа позивача з додатками до нього, оскільки названим відповідачем ставилися під сумнів відповідність поданих копій оригіналам документів.

Проте судами попередніх інстанцій відповідні оригінали не витребувані, не одержані і не досліджені, що унеможливлює надання судом касаційної інстанції висновку про відповідність прийнятих по суті справи судових рішень вимогам частин першої і п`ятої статті 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, а саме ухвалення його на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Якщо для суду першої інстанції відповідне порушення норм процесуального права не було істотним, оскільки рішення про відмову в позові ним було прийнято з інших підстав, то суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення про задоволення позову та кладучи в його (рішення) основу, зокрема, вказані докази, мав дослідити та оцінити їх з додержанням усіх вимог процесуального закону, в тому числі наведеної норми статті 91 ГПК України.

Водночас суд касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом не приймаються посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс", яке не було залучене до участі у цій справі судом апеляційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Матеріали даної справи не містять клопотань жодного учасника даної справи або самої Організації про залучення названого товариства до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та обґрунтувань того, як рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки. Самим судом при вирішенні даної справи цього теж не встановлено.

Висновок:

У зв`язку з наведеним та відповідно до частин третьої, четвертої статті 310 ГПК України оскаржуване рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У такому розгляді суду необхідно вчинити процесуальні дії, встановити обставини та дослідити докази, зазначені в цій постанові, надати цим обставинам, доказам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Отже, Суд постановив касаційну скаргу громадської організації "Смарт сіті хаб" задовольнити. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі № 910/5316/21 скасувати. Справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2023 року у справі № 910/5316/21 - https://cutt.ly/Pwqsh4YK