Посилання державного виконавця про те, що у спірних приміщеннях боржник та його речі відсутні, а їх займають інші особи на підставі договорів суборенди з боржником, як на підставу для закінчення виконавчого провадження є неправомірними

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справі № 569/6288/22 (провадження № 61-11352св22)

Короткий зміст вимог скарги:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Рівне Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мельника В. В., заінтересована особа - ТОВ «Приват Євробуд».

Скарга мотивована тим, що постановою Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 569/9228/21 її позов до ТОВ «Приват Євробуд» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення задоволено. Виселено ТОВ «Приват Євробуд» з нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Постановою заступника начальника відділу ДВС у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 28 січня 2022 року ВП № 68374755 відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа у справі № 569/9228/21.

11 лютого 2022 року при перевірці стану виконання рішення суду державним виконавцем складено акт, в якому зазначено, що нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 перебувають в суборенді громадян, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. На підтвердження цього факту державний виконавець вважав надані боржником виписки договорів оперативної суборенди (перша сторінка), які не містили підписів учасників таких договорів.

Державний виконавець, вважаючи, що в усіх нежитлових приміщеннях за вказаною адресою, з яких необхідно виселити боржника, знаходяться інші особи, які не є боржниками за виконавчим документом, закрив виконавче провадження.

Вважав такі дії державного виконавця неправомірними. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати дії державного виконавця по складанню вищезазначеної постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 лютого 2022 року неправомірними та скасувати її.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Рівненського міського суду, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі, а державним виконавцем було встановлено, що у спірних приміщеннях божник - ТОВ «Приват Євробуд» чи будь-яке належне йому майно відсутнє. Натомість, приміщення займають інші громадяни, фізичні особи - підприємці та юридичні особи, яким нерухоме майно здано у суборенду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги.

Позиція Верховного Суду:

Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження регламентовано статтею 19 указаного Закону, у частині восьмій якої вказано, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Частинами третьою та шостою статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про його виселення, державний виконавець накладає на нього штраф у порядку, визначеному цим Законом.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, відсутні докази того, що держаний виконавець вжив достатніх та ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого листа, виданого 13 січня 2022 року Рівненським міським судом Рівненської області (справа № 569/9228/21).

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про закінчення виконавчого провадження ВП № 68374755, яке повинно бути виконане.

Посилання державного виконавця, з яким погодилися й суди попередніх інстанцій, про те, що у спірних приміщень боржник (ТОВ «Приват Євробуд») та його речі відсутні, а їх займають інші фізичні та юридичні особи на підставі договорів суборенди з боржником, як на підставу для закінчення виконавчого провадження є неправомірними, оскільки ТОВ «Приват Євробуд» фактично продовжує користуватися спірними приміщеннями шляхом передачі їх у суборенду іншим особам, чим перешкоджає виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, та порушує права стягувача - ОСОБА_1 , на повернення їй майна і можливість безперешкодно ним користуватися.

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22)

Висновок:

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було ухвалено судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про задоволення скарги ОСОБА_1.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справі № 569/6288/22 (провадження № 61-11352св22) - https://cutt.ly/AwqiqUsX