Неправильні ідентифікаційні дані сторони у електронній справі. Огляд судової практики
Огляд підготувала Тетяна Рабко, адвокат, радниця ТОВ «МЕТІНВЕСТ БІЗНЕС СЕРВІС» Група Метінвест, заступниця голови Комітету НААУ з питань електронного судочинства та кібербезпеки адвокатської діяльності
Огляди
17.02.2025

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 06 лютого 2025 року по справі № 521/22662/23 (https://surl.li/vzwqov) зазначено, що реєстраційна картка в електронній справі, сформованій судом першої інстанції, містила неправильні ідентифікаційні дані відповідача у справі, направлення документів у справі № 521/22662/23 в електронній формі в автоматичному порядку належній особі здійснено не було. Наведені свідчить про помилковість висновків П`ятого апеляційного адміністративного суду про прийняття довідки Малиновського районного суду м. Одеси про доставку рішення суду до електронного кабінету (а. с. 155) як належного доказу отримання відповідачем копії судового рішення суду першої інстанції саме 13 січня 2024 року та наявність у відповідача можливості оскаржити таке рішення суду з дотриманням десятиденного строку.

Обставини справи

Рішення суду першої інстанції ухвалене 09 січня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без участі учасників справи. Повний текст судового рішення виготовлений 09 січня 2024 року, з його оприлюдненням в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 січня 2024 року (тобто, на третій день після виготовлення повного тексту судового рішення).

Згідно довідки про доставку електронного документу, документ в електронному вигляді «Рішення» від 09 січня 2024 по справі № 521/22662/23, а також (за наявності) прикріплені до нього файли було надіслано одержувачу Одеська митниця Державної митної служби України в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 13 січня 2024 року о 02:10 год.

До іншого ж способу надсилання судового рішення (а саме - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення) суд першої інстанції не вдавався, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач оскаржив це рішення лише 01 серпня 2024 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач у апеляційній скарзі, відповідній заяві на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 09 вересня 2024 року та в касаційній скарзі зазначав про те, що судом першої інстанції було допущено порушення порядку направлення копії судового рішення (неотримання рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд»), а також те, що судом першої інстанції проігноровано неодноразові звернення до суду з проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, шляхом приєднання до електронного суду з метою ознайомлення з позовною заявою та подання відзиву. Звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня наступного після ознайомлення з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, що відповідає вимогам статті 286 КАС України. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що Митниця не зволікала і діяла в межах розумного строку, усунувши всі обставини, які перешкоджали своєчасному ознайомленню з матеріалами справи.

Оскільки апеляційна скарга подана суб`єктом владних повноважень, який в обов`язковому порядку повинен був зареєструвати свою офіційну електронну адресу в єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, то питання отримання ним рішення суду першої інстанції в електронній формі через підсистему «Електронний суд» має істотне значення при встановленні дати отримання такого рішення, відповідно, початку обчислення строку на його апеляційне оскарження.

Суд касаційної інстанції вважає, що формування рішення суду в автоматизованій системі діловодства судів та направлення рішення суду до Єдиного державного реєстру судових рішень супроводжується автоматичним направленням рішення суду до електронного кабінету суб`єкта владних повноважень, який є учасником справи.

Водночас згідно з пунктом 43 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС до Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства.

У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі.

У разі надсилання особою документів у справі в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду в обов`язковому порядку. У разі відсутності в поданих документах ідентифікаційних даних учасника справи такі дані вносяться працівником суду одразу після їх отримання судом, в тому числі і за поданими учасниками справи заявами.

Підпункт 5.5 пункту 5 розділу I «Загальні положення» Положення про ЄСІТС дає визначення поняття «ідентифікаційні дані особи» - ідентифікаційні дані особи - для юридичних осіб: ідентифікаційний код юридичної особи (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, - код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України); для фізичних осіб - підприємців: реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП), для адвокатів - номер та дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; для фізичних осіб: унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР), реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або номер і серія паспорта. Для фізичних осіб - громадян України номер і серія паспорта є ідентифікаційними даними виключно за відсутності у такої фізичної особи РНОКПП або УНЗР.

Отже, за змістом наведених норм суд використовує функціонал підсистеми «Електронний суд», зокрема щодо направлення і вручення судових рішень, через автоматизовану систему діловодства суду. Ці системи є нерозривно пов`язаними і функціонують в автоматичному порядку, однак, для забезпечення досягнення мети, з якою ЄСІТС було впроваджено у роботу суду, вагоме значення має правильність внесення ідентифікаційних даних особи до автоматизованої системи діловодства, коли такі вносяться працівником суду.

Згідно з матеріалами справи у суді першої інстанції адміністративний позов подавався позивачем в паперовій формі, відповідно, ідентифікаційні дані осіб підлягали внесенню до автоматизованої системи діловодства працівником суду. Перевірка цих даних, в умовах заперечення відповідача щодо отримання ним через підсистему «Електронний суд» електронного примірника рішення суду першої інстанції, може бути здійснена виключно за допомогою відомостей електронних справ.

Здійснивши за допомогою функціоналу Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» витребування електронних справ, встановлено, що реєстраційна картка, яка сформована судом першої інстанції, містить інший ідентифікаційний код відповідача у справі, ніж той, який зазначений у численних клопотань відповідача, та який фактично станом на час розгляду справи здійснює повноваження і виконує відповідні функції.

Так, відповідно до витребуваної електронної справи, реєстраційна картка, яка сформована судом першої інстанції, містить ідентифікаційний код відповідача у справі той, який зазначив позивач у позовній заяві, - 37607526.



Відповідач, подаючи численні клопотання про надання можливості ознайомитися з позовною заявою у справі № 521/22662/23, шляхом приєднання до електронного суду, які подавалися до прийняття рішення, вказав свій код - 44005631, за яким фактично на час розгляду справи й здійснював повноваження й виконував відповідні функції.

Однак, відповідні дані не були виправлені в реєстраційних даних відповідача для цілей належного розгляду справи в суді та вручення відповідних процесуальних документів.

Необхідно зауважити, що код ЄДРПОУ - 37607526, який не відповідає Одеській митниці (код ЄДРПОУ 44005631) належить Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що реєстраційна картка в електронній справі, сформованій судом першої інстанції, містила неправильні ідентифікаційні дані відповідача у справі, направлення документів у справі № 521/22662/23 в електронній формі в автоматичному порядку належній особі здійснено не було.

Наведені свідчить про помилковість висновків П`ятого апеляційного адміністративного суду про прийняття довідки Малиновського районного суду м. Одеси про доставку рішення суду до електронного кабінету (а. с. 155) як належного доказу отримання відповідачем копії судового рішення суду першої інстанції саме 13 січня 2024 року та наявність у відповідача можливості оскаржити таке рішення суду з дотриманням десятиденного строку. Отже доводи Митниці про не отримання ним рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» знаходять своє підтвердження.

Тобто, наведеному суд апеляційної інстанції правової оцінки не надав й не перевірив відповідним чином доводи відповідача щодо неотримання рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд», і як наслідок дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для поновлення апелянту пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У контексті наведеного Суд повторно зазначає, що в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження (зокрема, у термінових справах) важливим є дотримання судом першої інстанції процесуального порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень. Недотримання ж судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням фактичних обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судового рішення, достеменно встановити дату отримання саме скаржником копії судового рішення та надати оцінку своєчасності подання ним апеляційної скарги після того, як він дізнався (мав можливість дізнатися) про прийняття судом першої інстанцій рішення.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 702/968/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 640/20714/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/7824/18 зазначав, що відмова у відкритті апеляційного провадження внаслідок судової помилки, що не залежить від поведінки особи, яку позбавлено права на апеляційне оскарження, суперечить завданню адміністративного судочинства.

З-поміж іншого, суд апеляційної інстанції також наводив мотиви щодо права на доступ до судових рішень у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до судових рішень», з посиланням на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень.



Проте, на думку суду касаційної інстанції, такі висновки є помилковими, оскільки можливість ознайомлення із судовим рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень не прирівнюється до дня вручення судового рішення, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20. Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України, оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не є належним підтвердженням його вручення учаснику справи.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 810/202/18, від 06 вересня 2019 року у справі № П/811/13/17 можливість дізнатися про ухвалене судове рішення в ЄДРСР є лише правом заявника, а не його обов`язком. При цьому, сторони не зобов`язані відстежувати судове рішення в ЄДРСР та оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи відповідно до статті 251 КАС України.

Водночас, слід також звернути увагу на те, що відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу Митниці, скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 січня 2024 року, суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 09 вересня 2024 року не розглянув заявлене відповідачем клопотання про поновлення пропущеного строку. Висновку про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою у цій справі ухвала суду від 09 вересня 2024 року не містить.

Таким чином, неповне дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів електронної справи, не встановлення дати вручення відповідачу копії рішення суду першої інстанції та ненадання мотивованої оцінки усім його аргументам щодо причини пропуску строку призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:

Вебінар Електронні докази і тенденції судової практики http://surl.li/axeckb

Вебінар Виконання судового рішення через призму електронного судочинства. Захід для адвокатів Донецької області https://surl.li/tvysee

Майстер-клас "Електронний суд для початківців" https://surl.li/jjdenw

Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:

Недотримання форми звернення до суду фізичною особою через призму електронного судочинства https://surl.li/ifaiaq

Поновлення строку на оскарження з підстав не надання доступу до матеріалів справи в підсистемі "Е-суд" представнику https://surl.li/jnrylh