Необізнаність щодо вимог законодавства, а також про смерть батька не може вважатися поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини
Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 161/17389/23
Зміст заявлених позовних вимог:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшло наступне нерухоме майно: житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1; дачний будинок у с. Струмівка Луцького району Волинської області; земельні ділянки (паї) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Ігнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
Посилалася на те, що батько за життя заповіту на випадок своєї смерті не складав. Вона є спадкоємцем за законом першої черги. Крім неї, спадкоємцем за законом першої черги є також її сестра – відповідачка ОСОБА_2 та дружина померлого ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зауважувала, що після смерті матері, в кінці квітня 2023 року вона звернулася до ОСОБА_2 з приводу розподілу батьківського майна, проте таку пропозицію відповідачка проігнорувала. Водночас, їй також стало відомо, що ОСОБА_2 успадкувала усе спадкове майно ще після смерті батька, а її мати за життя відмовилася від спадкування на користь останньої.
Оскільки у добровільному порядку вирішити питання про перерозподіл спадкового майна не вдалося, вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, нотаріус відмовив їй у вчиненні відповідної нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Вказувала, що пропуск вказаного строку зумовлений діями відповідачки, яка приховала від неї факт смерті батька, з яким вона певний час не спілкувалася через наявний між ними конфлікт. ОСОБА_2 створила для неї життєві обставини, за існування яких її фактично було позбавлено права на спадкування. Крім того, зауважувала, що на пропуск строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 також вплинуло введення на території України воєнного стану.
Крім того, вона була юридично необізнаною про необхідність оформлення своїх спадкових прав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк в один місяць для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не навела жодної поважної причини, пов’язаної з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили їй звернутися до нотаріуса понад два роки із заявою про прийняття спадщини. Посилання ОСОБА_1 на життєві обставини, які склалися у неї з її батьками та сестрою, суд вважав такими, що не свідчать про поважність причин пропуску нею встановленого строку для прийняття спадщини після смерті батька.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачкою на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд врахував співмірність таких витрат, характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, а також засади справедливості, виваженості та розумності.
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2024 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що необізнаність позивачки щодо вимог законодавства, а також про смерть батька не може вважатися поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Наявності об’єктивних, непереборних, істотних труднощів, які б завадили їй протягом тривалого проміжку часу вчинити дії щодо прийняття спадщини після смерті батька, позивачкою не наведено.
Узагальнені доводи касаційної скарги:
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2023 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вона є спадкоємицею першої черги після смерті свого батька, однак ні інші спадкоємці, ні нотаріус не повідомили її про відкриття спадщини. Зауважує, що нотаріусу було відомо про наявність інших спадкоємців першої черги, а відповідачці було відомо її місце проживання, і вона навмисно не повідомила його нотаріусу.
Акцентує увагу на невиконанні нотаріусом свого обов’язку з повідомлення усіх спадкоємців про відкриття спадщини, а також визначення без її участі 1/4 частки у нерухомому майні, яке перебувало у спільній частковій власності та входило до складу спадщини у частині, як належала ОСОБА_3.
Посилається на те, що вона не відмовлялася від прийняття спадщини та не подавала нотаріусу відповідних заяв про це, натомість здійснювала догляд за батьком. Вважає, що відповідачка навмисне не повідомила її про смерть батька, а також про хворобу матері, з метою одноосібного спадкування належного йому майна. Зазначала, що до нотаріуса вона звернулася одразу ж як їй стало відомо про заведення спадкової справи після смерті батька.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, наявність неприязних стосунків, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Висновок:
Встановивши, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а його дочка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з метою прийняття спадщини після його смерті лише 25 вересня 2023 року, тобто з тривалим пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою у позовній заяві причинам пропуску зазначеного строку (відсутність інформації про смерть спадкодавця, юридична необізнаність, конфліктні відносини у родині), суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами значного пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Слід звернути увагу, що обставини, зумовлені введенням в Україні воєнного стану, виникли після спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій порушення нотаріусом свого обов’язку з повідомлення заявниці, як спадкоємиці першої черги, про відкриття спадщини є необґрунтованими. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, та з огляду на відсутність доказів того, що нотаріус, який відкрив спадкову справу, знав або міг знати про місце проживання чи роботи позивачки, а також на відсутність інших обставин, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1, як спадкоємиці першої черги за законом, об’єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкодили їй звернутися до нотаріуса понад два роки із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, якого, з її слів, вона певний час доглядала, дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Джерело: https://tinyurl.com/yccaakx8