Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2020 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбного договору.

Позов обґрунтований, тим що з 14 лютого 2009 року до 30 травня 2019 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. 13 лютого 2009 року між ними укладено шлюбний договір, згідно з яким позивач зобов`язався щомісячно виплачувати аліменти на утримання непрацездатної дружини по 3 500 грн до зняття інвалідності або до моменту появи у неї доходів від підприємницької діяльності або будь-яких інших видів доходів.

У 2014 році у зв`язку з анексією Автономної Республіки Крим (далі - АРК), він втратив роботу, закрив приватне підприємство та переїхав до м. Києва. Зараз є непрацюючим пенсіонером та через пенсійний вік не може працевлаштуватися в м. Києві, пенсії та будь-яких інших доходів на території України не отримує. Сплата аліментів у розмірі 3 500 грн на користь відповідачки ставить його у надзвичайно невигідне матеріальне становище, а тому він не має можливості виконувати шлюбний договір.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюбний договір від 13 лютого 2009 року, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округа Литвиненко Т. В., про що зроблено реєстраційний запис в реєстрі за № 358.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року позов задоволено. Розірвано шлюбний договір, укладений 13 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округа Литвиненко Т. В., про що зроблено реєстраційний запис в реєстрі за № 358.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що із 2014 року позивач вимушено не може проживати на території АРК, наразі на території України не отримує пенсії та будь-яких інших доходів не має, відповідно перебуває у скрутному матеріальному стані, що є істотною обставиною за наявності якої, укладений ним 13 лютого 2009 року з ОСОБА_2 шлюбний договір може бути розірваний.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:

Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Сердюк Ю. А., задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Апеляційний суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що надані позивачем документи не є належними та достатніми доказами на підтвердження його скрутного матеріального становища. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що позивач звертався до відповідачки з вимогою зміни, розірвання або відмови від шлюбного договору, як це передбачено умовами договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі  ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Прилепа Р. А., просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує порушення апеляційним судом норм процесуального права, що виявилось у встановленні обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами, що є порушенням частини шостої статті 81 ЦПК України, а обставини отримання позивачем доходу апеляційний суд встановив виключно із факту перебування його у складі добровольчих формувань територіальних громад, тобто на підставі недопустимих доказів, проте не взяв до уваги усі інші надані докази.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права:

Як на підставу позовних вимог про розірвання шлюбного договору від 13 лютого 2009 року ОСОБА_1  посилався на те, що на час укладення договору він працював, та мав можливість надавати допомогу дружині, проте зараз його матеріальне становище змінилось, він не має доходів та після розірвання шлюбу він не має змоги сплачувати їй аліменти, та цей обов`язок, закріплений в договорі ставить його у вкрай невигідне матеріальне становище.

Відповідно до частини першої статті 92 СК України (тут і далі, у редакції на час укладення шлюбного договору) шлюбний договір може бути укладено  особами,  які  подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.

Згідно зі статтею 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов`язки подружжя як батьків. Шлюбний  договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 96 СК України у шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов`язків. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Згідно зі статтею 102 СК України на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд, дослідивши належним чином надані позивачем докази, а саме довідку Департаменту соціальної політики від 12 квітня 2014 року № 169, довідку Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 20 листопада 2014 року № 300200510, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 26 жовтня 2021 року № 430, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 27 жовтня 2021 року № 17-01/ш/26-15-50-04-24, дійшов обґрунтованого висновку, що вказані документи не є достатніми доказами підтвердження наявності підстав для розірвання шлюбного договору, зокрема не підтверджують неможливості виконання позивачем його умов.

При цьому апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження розміру його доходів, наявності у нього прав на рухоме та нерухоме майно, з яких можливо було б встановити, що станом на момент звернення до суду він не мав реальної можливості виконувати умови шлюбного договору та сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_1 у визначеному договором розмірі.

Суд апеляційної інстанції вмотивовано відхилив доводи позивача про відсутність у нього будь-яких доходів починаючи з 2014 року після переміщення з тимчасово окупованої території АР Крим, оскільки позивач не пояснив, у який спосіб протягом дев`яти років забезпечує себе матеріально, оплачує комунальні послуги та/або орендує житло тощо.

Висновок:

Установивши фактичні обставини справи, дослідивши докази у справі, надавши їм правову оцінку в межах своєї компетенції, правильно застосувавши норми матеріального права, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на припущеннях, є необґрунтованими з огляду на викладені апеляційним судом мотиви в оскаржуваній постанові, з якими погоджується Верховний Суд.

Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у липні 2019 року ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним, посилаючись на те, що цей договір ставить його у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Однак рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року в справі № 752/14535/19, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому суд констатував, що доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача матеріали справи не містять, як і не містять доказів на підтвердження того, що правочин було вчинено під впливом тяжкої для нього обставини чи на вкрай невигідних умовах.

У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 752/13542/20 - http://tinyurl.com/yu3236fv