Нараховування вартості послуг з центрального опалення без урахування показників лічильника обліку порушує права позивача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 753/2748/20

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі – КП «Київтеплоенерго») про визнання протиправним нарахування вартості централізованого опалення та зобов’язання вчинити дії.

Позов мотивував тим, що він є споживачем послуг центрального опалення, які надає КП «Київтеплоенерго». З жовтня 2018 року позивач встановив у квартирі лічильник квартирного обліку теплової енергії типу Ultraheat 2WR6 за № 69103509, який поставив на комерційний облік (що підтверджується актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення та опломбування). Надалі оплату послуг центрального опалення здійснював за лічильником. Між тим, з жовтня 2019 року відповідач почав нараховувати вартість послуг з центрального опалення без врахування показників лічильника обліку, чим порушує права позивача.

Просив суд:

1.визнати протиправними дії КП «Київтеплоенерго» щодо нарахування ОСОБА_1 вартості послуг з центрального опалення квартири АДРЕСА_1 без врахування показників лічильника теплової енергії № 69103509 починаючи з жовтня 2019 року;

2.зобов’язати КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок вартості послуг з центрального опалення квартири АДРЕСА_1, починаючи з жовтня 2019 року до дати набрання рішенням законної сили відповідно до показників лічильника теплової енергії № 69103509;

3.зобов’язати КП «Київтеплоенерго» здійснювати ОСОБА_1 нарахування вартості з центрального опалення квартири АДРЕСА_1 на підставі показників лічильника теплової енергії № 69103509.  

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням від 16 липня 2020 року Дарницький районний суд м. Києва у позові відмовив. Рішення місцевий суд мотивував тим, що вузол обліку теплової енергії позивач встановив у недозволеному місці, що унеможливлює об`єктивне встановлення кількості спожитої теплової енергії, а тому позовні вимоги недоведені та необґрунтовані.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою від 25 листопада 2020 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що згідно з робочим проектом обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, лічильник квартирного обліку теплової енергії типу Ultraheat за № 69103509, встановлений безпосередньо у квартирі ОСОБА_1. Проте у квартирі відсутній єдиний тепловий ввід в квартиру, що унеможливлює встановлення розподільного обліку теплової енергії. Зазначив, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, облаштована система опалення, в якій відбувається підключення опалювальних пристроїв від подавальних стояків вертикального типу. Враховуючи нормативно визначені критерії, технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії при зазначеній схемі відсутня.

Дійшов висновку про можливість встановити у квартирі позивача приладів-розподілювачів, а не встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Позиція Верховного Суду:

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

 ·пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування пунктів 10, 15, 16, 29 та підпункту 4 пункту 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», викладених у постановах Верховного Суду: від 28 серпня 2019 року у справі № 522/13498/17, від 19 червня 2019 року у справі № 205/5348/16, від 26 грудня 2019 року у справі № 522/17085/15, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17;

·пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 3, 6 Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 829 та пункту 10 Порядку оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнання інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року № 205 у подібних правовідносинах;

·пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав 

Щодо відсутності висновку

Наведене свідчить про те, що Верховний Суд, після відкриття касаційного провадження у справі, яка переглядається, у своїй постанові вже висловив висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення всупереч такому висновку.

Отже, враховуючи те, що КП «Київтеплоенерго», яке є виконавцем послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1, всупереч положенням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Правил № 630, які були чинними на час встановлення позивачем лічильника теплової енергії, обмежило право ОСОБА_1 здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії у належній йому квартирі.

Незважаючи на наявність у квартирі встановленого вузла розподільчого обліку теплової енергії, нарахування оплати за теплову енергію відповідач проводив на загальних підставах, без урахування його показників, а тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що дії КП «Київтеплоенерго» щодо нарахування ОСОБА_1 вартості послуг з центрального опалення квартири АДРЕСА_1 без врахування показників лічильника теплової енергії № 69103509 починаючи з жовтня 2019 року є протиправними. 

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Претензії постачальника щодо технічної можливості встановлення засобу обліку теплової енергії передбаченому Порядку № 829, який прийнято після встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії та після прийняття його на комерційний облік лічильник теплової енергії позивача, а саме 12 та 10 жовтня 2018 року, прямо суперечить наведеній нормі Конституції України.

Здійснюючи нарахування позивачу вартості послуги з централізованого опалення в опалювальний сезон 2019-2020 року без урахування показників лічильника теплової енергії, відповідач обмежив право ОСОБА_1 на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги з постачання теплової енергії.

У квартирі позивача встановлено теплолічильник в складі: теплообчислювач, перетворювач витрати 15 в зворотному трубопроводі, підібрана пара термоперетворювачів опору Pt 500 № 17518 та у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки № 24-1-ЗК/5672 визначено, що зазначений лічильник за № 69103509 відповідає вимогам ДСТУ ЕК 1434. Дане свідоцтво діє до 26 вересня 2022 року (а. с. 41). 

Наведене дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зміна законодавства, яке регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.

Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії.

На час виникнення спірних правовідносин щодо встановлення теплолічильника та його облікування Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правила № 630 визначали право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку.

Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 829 та № 270, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП «Київтеплоенерго».

Верховний Суд також звертає увагу на те, що Порядок № 829 не передбачає необхідність приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність до цього Порядку та не встановлює заборони щодо врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами. Цей порядок не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку № 829.

Щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах

Доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційної провадження щодо не врахування висновку про застосування пунктів 10, 15, 16, 29 та підпункту 4 пункту 32 Правил № 630 та статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не підтвердилися, оскільки у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив обставини відмінні, від тих, які встановлені у справах викладених у постановах Верховного Суду у справах № 522/13498/17, 205/5348/16, 522/17085/15, 235/499/17 на які послався заявник, як приклад неоднакового застосування. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Висновок:

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами неправильно застосовано норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. 

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судових витрат, з відповідача на користь держави підлягають стягнення судові витрати у зв’язку із розглядом справи у суді першої інстанції (2 522,40 грн) та апеляційної інстанції (3 783,60 грн), а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (5 044,80 грн) у розмірі 11 350,80 грн.

Таким чином, Верховний Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 753/2748/20 – http://tinyurl.com/4jubwubn