Короткий зміст суті спору:

2 березня 2023 року військова частина НОМЕР_1 пред’явила позов до ОСОБА_1 , у якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі: 738575,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог військова частина зазначала, що за результатами повторного службового розслідування ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності за збитки, які завдані з його вини через розкомплектування автомобільної техніки, у сумі: 744388,59. Водночас до звільнення зі служби із грошового забезпечення ОСОБА_1 було стягнуто кошти в сумі: 5812,62 грн. Покликаючись на те, що ОСОБА_1 відмовився у добровільному порядку відшкодувати збитки, військова частина просила стягнути з нього решту невиплачених коштів у сумі: 738575,97 грн.

ОСОБА_1 не визнав позов, покликався на відсутність підстав для притягнення його до матеріальної відповідальності.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначав про те, що 6 січня 2022 року військова частина НОМЕР_1 видала наказ № 1 «Про результати повторного службового розслідування за фактом розкомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів», яким внесла зміни до наказу від 4 березня 2021 року № 29 «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності», який був предметом оскарженя у справі № 580/2282/21. У цьому контексті ОСОБА_1 наголошував, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 4 березня 2021 року № 29 був скасований рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідальність та притягнення до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн. ОСОБА_1 стверджував, що військова частина обґрунтувала своє звернення до суду наказом, який був скасований у відповідній частині. Зрештою ОСОБА_1 зазначав про те, що кримінальне провадження, на яке послалася військова частина, було закрите, про що позивач був повідомлений листом ТУ ДБР у місті Києві.

Зрештою ОСОБА_1 відстоював позицію, що військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо яких прийнято рішення у справі № 580/2282/21.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2023 року, позов задоволено:

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі: 738575 (сімсот тридцять вісім тисяч п’ятсот сімдесят п’ять) грн 97 коп.

Суди виходили з того, що під час повторного службового розслідування військова частина НОМЕР_1 виявила незадовільний стан та розкомплектування автомобільної техніки, матеріальну відповідальність за яку ніс ОСОБА_1, на суму 744388,59 грн.

У цьому контексті суди виснували, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби узяв на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані йому з прийняттям посади командира автомобільної роти автомобільного батальйону підвозу пального, та через недбале ставлення до виконання посадових обов’язків не забезпечив належний облік та зберігання військового майна, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі у сумі: 744388,59 грн, з яких відшкодовано лише кошти в розмірі: 5812,62 грн.

Короткий зміст касаційної скарги:

ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – «КАС України»).

Позиція скаржника полягає в тому, що суди першої й апеляційної інстанції без належної аргументації не врахували існуюче рішення у справі № 580/2282/21 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; не співвіднесли факти й обставини, встановлені у попередньому рішенні суду, з фактами й обставинами, у цій справі; не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 160/4787/20, стосовно зловживання процесуальними правами, у зв’язку з чим відповідач вимушений знову доводити безпідставність заявлених до нього вимог з боку суб’єкта владних повноважень, після того як вже був вирішений спір в іншій судовій справі.

Скаржник наголошує на тому, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 4 березня 2021 року № 29 у частині притягнення його до відповідальності був скасований рішенням суду від 18 січня 2022 року у справі № 580/2282/21, тобто після внесення до нього змін наказом військової частини від 6 січня 2022 року №1.

Зрештою ОСОБА_1 зазначає про те, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули цю справу за правилами спрощеного позовного провадження як справу незначної складності. У цьому контексті скаржник зазначає, що ця справа є значущою для сторін, оскільки стосується значного розміру коштів, а він є особою з інвалідністю внаслідок війни та інвалідом третьої групи.

Оцінка Суду:

Абзац 1 частини першої статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Частина перша статті 12 Закону № 160-IX встановлює, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Частина перша статті 14 Закону № 160-IX передбачає, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності» стосувався притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність та притягнення його до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

Пунктом 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року «Про результати повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів» унесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності».

Серед іншого, підпунктом 1.2 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року викладено у новій редакції пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність та притягнення його повної матеріальної відповідальності у розмірі: 744388,59 грн.

Різниця між цими пунктами полягає у сумі завданої шкоди.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі № 580/2282/21, яке набрало законної сили 1 березня 2022 року, визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 29 від 4 березня 2021 року у частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та притягнення його повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

Обставини справи та формально-логічний аналіз спірних правовідносин у справі, яка переглядається, дає Суду підстави для висновку про те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року «Про результати повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів» не є самостійним наказом про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності чи другим наказом про притягнення до матеріальної відповідальності за одне й теж порушення, а є наказом про внесення змін до основного наказу.

Водночас основний наказ (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 4 березня 2021 року «Про результати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності») рішенням суду визнаний протиправним і скасований у частині, яка стосувався притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність та притягнення його до повної матеріальної відповідальності у розмірі: 1317989,70 грн.

За правилами формальної логіки Суд вважає, що наказ про внесення змін не може мати самостійного значення без основного наказу, до якого ці зміни внесені, і який був скасований.

На основі указаних обставин і міркувань Суд дійшов такого висновку: оскільки основний наказ про притягнення особи до матеріальної відповідальності визнаний судом протиправним і скасований, то у розумінні норм абзацу 1 частини першої статті 10, частини першої статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» ОСОБА_1 не можна вважати винною особою, притягнутою до матеріальної відповідальності, а наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 6 січня 2022 року «Про результати повторного службового розслідування за фактом розукомплектування автомобільної техніки служби пально-мастильних матеріалів» не можна вважати наказом про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, що у підсумку виключає підстави для стягнення коштів з останнього.

Також Суд зазначає, що на тлі індивідуальних обставин справи у спірних правовідносинах йдеться про складне балансування між публічним та приватним інтересами й у протиріччя між собою вступають цілі забезпечення військової дисципліни та убезпечення від безпідставного притягнення до юридичної відповідальності. Втім правова позиція військової частини НОМЕР_1 побудована на нетривкому правовому ґрунті, а логіка доводів ОСОБА_1 має під собою більшу стійку юридичну основу.

Зрештою Суд зауважує, що згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі № 580/2282/21 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, розгляд указаної справи  здійснювався за правилами загального позовного провадження з участю сторін та їхніх представників, про результати повторного службового розслідування військова частина НОМЕР_1 суд не повідомляла, надалі судове рішення від 18 січня 2022 року не оскаржувала.

З урахуванням сукупності викладених обставин справи і висновків Суд вважає, що підстави для задоволення позову військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Інакший підхід до правозастування у подібному випадку, на переконання Суду, не відповідатиме правилам формальної логіки, принципам правової визначеності й належного урядування, потуратиме зловживанню повноваженнями органів публічної влади та загалом суперечитиме правовладдю.

Суди першої й апеляційної інстанції наведеного не врахували, вагомі фактичні обставини та ключові доводи відповідача, здатні вплинути на вирішення спору, залишили без уваги, що є порушенням норм процесуального права, та неправильно застосували норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», внаслідок чого дійшли до помилкових висновків та неправильно вирішили спір.

Отже, основі доводи касаційної скарги спростовують законність та обґрунтованість рішень, які оскаржуються.

Стосовно доводу касаційної скарги про допущення судами процесуальної помилки внаслідок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, то Суд вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов’язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Ця справа не належить до категорії тих, які мають розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження у значенні згаданих статей, а отже, вона може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Зрештою відповідач у відзиві на позовну заяву не заявляв клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та окремих заяв чи клопотань з цього приводу не подавав у суді першої інстанції.

Тому факт розгляду цієї справи за правилами спрощеного провадження сам по собі не є підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Також Суд зазначає, що сторони, предмет і підстави у цій справі та справі № 580/2282/21 є різними. З огляду на указане підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Висновок:

Касаційна скарга є частково обґрунтованою.

Висновок судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є помилковим, не відповідає фактичним обставинам, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права (абзацу 1 частини першої статті 10, частини першої статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі») та невиконанні вимог статтей 242, 308 КАС України (не надано оцінку доречним обставинам, на які посилюється учасник справи).

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій в цілому повно й правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, внаслідок чого їхній висновок про наявність підстав для задоволення позову не відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у Верховного Суду наявні підстави для скасування оскаржених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відтак касаційну скаргу належить задовольнити частково.

Таким чином, Суд постановив рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Джерело: https://tinyurl.com/5eptxmdc