Моральна шкода, спричинена ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків: сукупність доказів для відшкодування

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 185/10125/21 (провадження № 61-10399св220

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та за час роботи на підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами, в яких він працював.

Вважав, що внаслідок не створення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці на підприємстві він отримав професійні захворювання, що призвели до зменшення обсягу трудової діяльності, звільнення із займаної посади за станом здоров`я, проходження тривалого лікування, щоденного фізичного болю та моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв`язків (змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв`язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно впливає на його душевний та фізичний стан).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 120 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням міськрайонного суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000 грн, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні та здорові умови праці, у останнього з`явились професійні захворювання, що призвело до втрати професійної працездатності у розмірі - 40%.

Наявні у матеріалах справи докази суд вважав належними та достатніми для відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові у зв`язку із незабезпеченням безпечних та нешкідливих умов праці. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив із принципів розумності, виваженості та справедливості, урахував ступінь втрати позивачем професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача.

Короткий зміст постанови апеляційного суду:

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» задоволено. Рішення міськрайонного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не урахував, що безпосереднім доказом факту спричинення працівникові ушкодження його здоров`я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності чи встановленні групи інвалідності, є первинний висновок МСЕК. Натомість в матеріалах справи відповідна довідка МСЕК про первинний огляд позивача відсутня. При цьому повторні довідки МСЕК не є належним доказом підтвердження розміру втрати працездатності, у зв`язку із професійним захворюванням. Враховуючи наведене, колегія суддів вважала відсутніми підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , вказує, що факт встановлення стійкої втрати працездатності висновком МСЕК вже є підставою для відшкодування йому моральної шкоди, а наявних в справі доказів було достатньо для ухвалення рішення про відшкодування моральної шкоди.

Позиція Верховного Суду:

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці (наявність шкідливих умов праці визнавалась відповідачем у відзиві на позовну заяву) у ОСОБА_1 виникли професійні захворювання, що призвели до втрати професійної працездатності на 40%. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, кількість професійних захворювань, які вразили відразу декілька систем організму (дихальну, опорно-рухову, сенсорну), звільнення позивача з роботи через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров`я, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості.

Скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вищезазначені норми матеріального права і посилаючись на відсутність в матеріалах справи довідки про первинний огляд МСЕК, дійшов помилкового висновку про відсутність доказів втрати позивачем працездатності та завдання йому моральної шкоди.

При цьому суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи іншим доказам, які міськрайонний суд вважав достовірними та такими, що підтверджують наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, зокрема:

- медичному висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини м. Кривого Рогу від 11 квітня 2017 року, в якому вирішено направити ОСОБА_1 на проходження МСЕК, а ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» повідомити про наявність у позивача вперше виявлених професійних захворювань;

- повідомленню Українського науково-дослідного інституту промислової медицини м. Кривого Рогу про професійне захворювання від 12 квітня 2017 року;

- акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженому 05 травня 2017 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області;

- факту звільнення позивача з роботи, у зв`язку з невідповідністю стану його здоров`я виконуваній роботі;

- довідці МСЕК від 28 травня 2019 року серії 12ААА № 056651.

Висновок:

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що зазначені докази у їх сукупності дають підстави для висновку про наявність у позивача стійкої втрати працездатності, у зв`язку з професійними захворюваннями, та права на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, право на відшкодування завданої неналежними умовами праці, що спричинила стійку втрату професійної працездатності позивача (40 % сукупно), виникло у 2017 році, у зв`язку із чим позов пред`явлено до належного відповідача - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Наявність професійних захворювань, причини їх виникнення, а також ступінь втрати працездатності позивача підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, зокрема актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженим 05 травня 2017 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області. При цьому згідно з положеннями пункту 1.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 червня 2012 року № 420, саме акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 є однією з підстав для здійснення медико-соціальної експертизи потерпілого.

Повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

З урахування наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем факту втрати працездатності, у зв`язку із професійним захворюванням, та факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 185/10591/21, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення міськрайонного суду. Стягнути з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави 1 600 (одна тисяча шістсот) грн судового збору.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 185/10125/21 (провадження № 61-10399св220 – https://cutt.ly/y8RK51Y