Обставини справи
Заявниця, М. Л., є громадянкою Польщі, яка народилася у 1985 році і проживає у Варшаві.
Умови проведення легального аборту в Польщі викладені в Законі про планування сім’ї, захист людського плоду та умови, що дозволяють переривання вагітності (Ustawa o planowaniu rodziny, ochronie płodu ludzkiego i warunkach dopuszczalności przerywania ciąży – «Закон 1993 року»).
Спочатку Закон 1993 року передбачав три випадки, коли легальний аборт був можливий:
(1) коли вагітність загрожувала життю або здоров’ю матері,
(2) коли існував високий ризик аномалій розвитку плоду або
(3) коли були підстави вважати, що вагітність була результатом зґвалтування або інцесту.
У 1997 році до Закону були внесені поправки, які дозволили аборт з причин складних життєвих обставин або складних особистих ситуацій. 22 жовтня 2020 року за поданням 104 народних депутатів Конституційний Суд прийняв рішення, яким постановив, зокрема, що статті 4а(1)2 та 4а(2) Закону 1993 року, які стосуються легальних абортів у зв’язку з аномаліями розвитку плоду, є неконституційними. Це рішення набуло чинності 27 січня 2021 року.
Заявниця завагітніла у 2020 році, і згодом у плода було діагностовано генетичне захворювання – трисомію 21. Запланований аборт у лікарні був скасований після набрання чинності рішенням Конституційного Суду. Оскільки заявниця не бажала народжувати дитину з генетичним порушенням, вона була змушена виїхати за кордон для переривання вагітності.
Стверджуване порушення прав
Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) та статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), М. Л. скаржилася на те, що вона була змушена вибирати між народженням важкохворої дитини і виїздом за кордон для проведення аборту, що завдало їй серйозних емоційних страждань, і що це обмеження її прав не було «передбачено законом», а судді, рішенням яких було введено обмеження, були призначені за процедурою, яка порушувала статтю 6 (право на судовий розгляд).
Оцінка Суду
Суд вирішив, що скарги заявниці мають розглядатися виключно за статтями 3 і 8 Конвенції. Більшістю голосів він визнав неприйнятною скаргу за статтею 3. Хоча Суд визнав, що заявниця зазнала емоційного та психічного болю, він встановив, що поріг суворості, необхідний для того, щоб її скарга підпадала під дію статті 3, не був дотриманий.
Однак Суд встановив, що заборона на аборти в Польщі у випадку аномалій розвитку плоду, якщо це необхідно з міркувань здоров’я і благополуччя, підпадає під сферу дії права заявниці на повагу до її приватного життя. Більшістю голосів Європейський суд визнав прийнятною скаргу за статтею 8 Конвенції.
ЄСПЛ встановив, що ця заборона становила втручання у право заявниці на приватне життя. Рішення Конституційного Суду призвело до того, що її запис до лікарні було скасовано, і вона майже миттєво залишилася без іншого варіанту, окрім як виїхати за кордон, щоб зробити аборт.
Суд нагадав, що вся Європейська конвенція ґрунтується на принципі верховенства права. Таким чином, будь-яке втручання в права, передбачені статтею 8, повинно виходити від органу, який сам є «законним», без чого йому не вистачало б легітимності, необхідної в демократичному суспільстві.
Однак Суд встановив, що до складу Конституційного Суду, який ухвалив рішення, що вплинуло на права заявниці, входили судді, призначені за процедурою, яку він уже визнав такою, що порушує Конвенцію, у рішенні «Ксеро Флор проти Польщі» (Xero Flor v. Poland) від 2021 року. Зокрема, у цьому рішенні Суд постановив, що у процедурі обрання суддів Конституційного Суду мали місце серйозні порушення.
Зокрема, у грудні 2015 року Президент Польщі відмовився привести до присяги трьох суддів, які були законно обрані до Конституційного Суду старим складом Сейму (нижньої палати парламенту). Після цього новий Сейм обрав трьох нових суддів на місця, які вже були заповнені. Один з цих нових суддів, який замінив двох інших (які тим часом померли), входив до складу Конституційного Суду, який у 2020 році прийняв рішення про те, що положення, які стосуються легальних абортів у зв’язку з аномаліями розвитку плоду, є неконституційними.
Таким чином, Суд встановив, що втручання у права заявниці не було законним з точки зору статті 8 Конвенції, оскільки воно не було здійснене органом, який відповідає вимогам верховенства права.
Крім того, рішення Конституційного Суду втрутилося в процедуру, яку оскаржила заявниця, і яка вже була запущена, створивши ситуацію, що позбавляє її належних гарантій проти свавілля.
Таким чином, втручання у права заявниці не було здійснено «відповідно до закону», що є порушенням статті 8 Конвенції.
Повний текст рішення англійською мовою доступний за посиланням: http://tinyurl.com/2yyjvjfh
Пресреліз англійською мовою доступний за посиланням: http://tinyurl.com/52za6dfd
Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ