А. Процесуальні документи

1. Вступ

Документальні докази можуть застосовуватись для посилення і підтвердження додатковими фактами свідчень та, у деяких випадках, відкривати нові лінії розслідування в документуванні. Спеціалісти-практики можуть отримати певні документи під час документування: наприклад, (а) вони можуть випадково натрапити на документ у покинутій військовій будівлі, який визначає структуру командування у групі військового патруля у визначений час, або (б) вони можуть зустріти в таборі біженців лікаря, у якого є довідка про проходження медичного огляду жертви зґвалтування, або (в) вони можуть зустрітися з державним службовцем, який може надати документ, за допомогою якого можна буде ідентифікувати злочинця. Будь-який з цих об’єктів може бути «документальним доказом», який допоможе встановити, що було скоєно злочин або сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом та звірствами.

Загалом, спеціалісти-практики, які не проводять офіційних розслідувань, не повинні збирати документи. Натомість, неофіційні спеціалісти-практики можуть робити точні копії та записувати інформацію, що міститься в документах, для підтримки документування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом та звірствами, як було зазначено вище.

2. Робота з документами

і. Поважати конфіденційність

·      Будь-яке поширення записів, доповідей, досліджень та статистики щодо випадків сексуального насильства має здійснюватися відповідно до принципів безпеки та етичності, а також з повагою до конфіденційності відповідної постраждалої особи / свідка;

·      Документи, що містять інформацію індивідуального рівня, повинні поширюватися тільки відповідно до інформованої згоди постраждалої особи / свідка;

іі. Чітко записувати та робити копії, якщо це можливо

·      Спеціалісти-практики можуть робити точні записи, які описують зміст знайденого або отриманого документа; обставини, за яких його було знайдено чи отримано; місце, де його було знайдено, від кого його було отримано; хто ще був присутній у момент, коли документ було знайдено або отримано;

·      Якщо документальний доказ надано третьою особою, отримайте пояснення від третьої особи з приводу того, за яких обставин вона отримала цей документ; коли і від кого його було отримано; цей документ є оригіналом або копією; пояснення значення або важливості печаток, підписів та імен в документі; і звідки третя особа знає про цю інформацію;

·        Якщо з документа було зроблено копію, переконайтеся, що копія чітка і ясна, що скопійовано як передню, так і зворотну сторони, якщо це потрібно, а також запишіть, яким чином, коли та ким було зроблено копію.

iii. Не вилучати документи, якщо не маєте на це мандата

·  Слідчі без офіційних повноважень повинні, як правило, уникати вилучення документів у будь-якої організації, уряду або військового органу, або індивіда. Спеціалісти-практики повинні запровадити процедури, у яких визначається, які заходи слід вживати у разі виникнення ситуації, коли вони випадково виявлять документацію, що має відношення до їх роботи, або отримають її. Хоча такі спеціалісти-практики ніколи не повинні вилучати документацію без спеціального дозволу на це (якщо немає ризику її знищення), є можливість отримати добровільно передану документацію за умови, якщо дотримується процедура, та якщо спеціаліст-практик збирає важливу інформацію щодо самого документа;

·   Точна інформація стосовно змісту та місцязнаходження певних записів, без вилучення, може бути використана щодо подальших розслідувань із мандатом на проведення вилучення доказів;

·     За обставин, коли спеціалісти-практики уповноважені збирати документи (або оригінали, або їх копії), вони мають дотримуватися принципів ланцюга зберігання та передачі речових доказів.

Багато з вищезазначених аспектів застосовуються і до отримання документів у цифровому форматі.

Спеціальні аспекти щодо збору документальних доказів:

·   Щоб посилити доказову силу зібраного документального матеріалу в подальшому міжнародному кримінальному провадженні (і забезпечити прийнятність у деяких національних системах кримінального правосуддя), спеціалісти-практики повинні мати можливість продемонструвати, коли, де, від кого і яким чином вони отримали документальний матеріал. Ця інформація повинна вноситись до журналу охорони та передачі речових доказів. Записуйте таку інформацію щодо кожної частини документальних доказів (або щодо кожного пакету документів, якщо маєте справу з великим обсягом матеріалу), щоб показати їх правдивість та сприяти подальшому підтвердженню документа. Зберігайте записи щодо ланцюга зберігання та передачі доказів;

· Спробуйте зібрати весь матеріал, визначений як потенційно важливий для здійснення документування, незалежно від того, має він обвинувальний або виправдувальний характер. Ігнорування або виключення потенційно виправдувального матеріалу (доказів, здатних реабілітувати осіб, які вважаються такими, що повинні нести відповідальність) може нашкодити усьому цілісному процесу всього документування. Для досягнення цього результату, під час збору багаточисленних документів/ сторінок спеціалісти-практики повинні намагатися зібрати усю документацію в оригінальній послідовності, якщо це можливо. Це важливий запобіжний захід, який також допоможе спростувати звинувачення у вибірковості/підробці матеріалу;

· Якщо це безпечно, зробіть фотографії/відеозапис процесу збирання документальних доказів, щоб зафіксувати, у якому стані був документ при його отриманні, та підсилити запис зберігання та передачі матеріальних доказів;

·  Якомога скоріше перевезіть документи у визначене безпечне місце для зберігання, захищене від високих температур, вологи та інших потенційно шкідливих умов;

·   Розробіть систему управління доказами, яка дозволяє зареєструвати кожний документ в журналі;

·  Якщо ви зберігаєте матеріали для можливих судових проваджень, переконайтеся, що:

o    кожна окрема сторінка або об’єкт мають унікальний ідентифікаційний номер;

o    якщо документи були отримані у великій кількості (наприклад, файлами, збірками або архівами), то, за можливості, їх не варто розділяти на частини, а зберігати разом і реєструвати у тій послідовності, у якій їх отримали;

o     конверти або папки також мають реєстраційний номер;

o  на численних копіях одного й того самого документа проставляються індивідуальні штампи і на них робляться окремі посилання;

o   подумайте над тим, щоб відсканувати документ і занести його у цифрову систему, аби оригінальний документ не використовувався на постійній основі, забезпечуючи цілісність оригіналів.

·   Забезпечте обмеження доступу до документальних доказів згідно з принципом «обмеженого кола осіб» та зафіксуйте, коли, де, хто та до яких документів мав доступ, для того, щоб продемонстувати малоймовірність того, що документальні докази були підроблені;

·   Будьте обережні під час збирання окремих документів, які видаються «золотою кулею», особливо з анонімних джерел, адже вони можуть бути фальшивими або підробленими. Хоча з цього загального правила можуть бути винятки, це важливий захід захисту, спрямований на забезпечення оригінальності та автентичності всього документального матеріалу, який може бути підданий перевірці;

·      Стосовно медичної документації від постраждалих осіб встановіть політику щодо збирання оригіналів або копій особистих медичних документів, які надаються фізичними особами. Визначте, які медичні документи не мають відношення до справи (такі як, наприклад, звіти про перевірку дівочої пліви) та не збирайте їх. Збирайте лише довідки про стан здоров’я, включно з копіями, після отримання чіткої інформованої згоди щодо такого документування подій, які пережила постраждала особа.

 

Б. Оформлення місць правопорушень

1. Вступ

Спеціалісти-практики можуть мати доступ до місць, де скоювалися злочини, пов’язані з сексуальним насильством, або відвідувати їх. Не лише місце правопорушення може бути корисним як потенційне джерело цінних фізичних, документальних та цифрових доказів, які можуть підкріпити свідчення, але й місце розташування та існування місця порушення самі по собі можуть допомогти встановити присутність підозрюваних злочинців на території та стати предметом аналізу як частина схеми пересування обвинувачених злочинців, а також встановити інші загальні елементи або елементи видів відповідальності.

Важливо відмітити, що на місцях порушень можуть бути виявлені тіла постраждалих або злочинців, живі чи мертві. Співпраця з медичними або судово-медичними експертами може бути критично важливою в отриманні таких доказів.

Типи доказів, знайдені на місцях правопорушень, можуть включати:

1. Речові докази, такі як:

o    одяг, уніформа, постільна білизна, простирадла, пов’язки;

o    зброя, ножі, кулі, снаряди, шрапнелі та прилади для зґвалтування;

o    тіла, частини тіла та залишки скелета;

o    плями, кров, блювота, сперма, вагінальні виділення та (або) фекалії;

o    докази окупації приміщення, такі як їжа, електроенергія, наркотики, алкоголь;

o    докази щодо обстановки та фізичного опису приміщень, які можуть відповідати заявам свідка;

o    телефони, комп’ютерна техніка та інші електронні прилади, які містять цифрові докази.

2. Документальні докази, такі як:

o    офіційні записи, розпорядження, журнали обов’язків;

o    списки ув’язнених;

o    ідентифікаційні документи.

Лише спеціалісти-практики з офіційними повноваженнями повинні збирати будь-які відповідні речові, документальні або судово-медичні докази з місць порушень. Спеціалісти-практики без належної підготовки до збирання таких типів доказів повинні, як правило, лише зафіксувати та задокументувати місце правопорушення.

 

2.Робота з місцями правопорушень

 

Головні кроки виявлення місць правопорушень

При роботі з місцями порушень та фізичними/ документальними доказами, знайденими в цих місцях, ви не повинні переміщати докази, а маєте виконати такі шість кроків:

i. чітко записати координати місця скоєння сексуального насильства;

ii. призначити когось у ролі керівника на місці порушення та завести журнал відвідувачів місця;

iii. зробити детальні записи щодо всіх подій, що відбувалися на місці;

iv. сфотографувати місце, включно з місцем розташування потенційних доказів;

v. створити схематичне зображення місця, включно з координатами та деталями потенційних доказів;

vi. залишити місце в такому вигляді, у якому ви його знайшли.

 

В. Фотографування, відеофіксація та схематичне зображення місць правопорушень, фізичних доказів та фізичних ушкоджень

1. Вступ

Під час роботи ви можете виявити місця, де було скоєно злочин сексуального насильства (наприклад, кімната із залитою кров’ю підлогою та брудними матрацами), об’єкти, які доводять вам, що акт сексуального насильства відбувся (наприклад, зброя, про яку вам казав свідок, що її використовували для зґвалтування), або постраждалу особу, у якого/якої є травми, що свідчать про сексуальне насильство над нею (наприклад, жінка з синцями та подряпинами на спині, яка повідомила вам, що ці травми були нанесені під час акту сексуального насильства).

Разом з інформацією, яку ви отримуєте від постраждалої особи / свідка під час інтерв’ю, важливо сфотографувати, схематично зобразити та, де це можливо, зробити відеозапис цієї інформації. Ця інформація, якщо вона зібрана належним чином, може бути дуже потужним доказом у будь-якому подальшому судовому провадженні та (або) процедурах відшкодування.

Як вже було сказано, щодо речових доказів набагато краще робити фотографії, відеозаписи та схематичні зображення доказів, аніж збирати їх.

У випадку фізичних ушкоджень зазвичай рекомендується, щоб фотографії цих ушкоджень робилися навченими медичними експертами. Однак інші особи можуть (якщо дотримуються наведеної нижче інструкції) робити фотографії основних ушкоджень, які не розташовані на інтимних ділянках тіла, за умови чіткого дозволу постраждалої особи.

Пам’ятайте, що в умовах небезпеки головним пріоритетом є безпека постраждалих осіб / свідків та їх громади; якщо ви не можете отримати фотографію/відео, що відповідає всім цим параметрам, це не означає, що фотографія/відео ніколи не будуть визнані як докази.

 

2. Фотографування та відеофіксація

Фотографії та відеозаписи можуть виявитись дуже корисними доказами у подальших судових провадженнях та (або) процедурах відшкодування, якщо можна продемонструвати «автентичність» таких фотографій та відеозаписів. «Автентичність» означає, що може бути доведена справжність фотографії або будь-якого іншого доказу. Забезпечити наявність достатньої інформації, яка демонструє автентичність, не завжди просто, і є заходи, які можна вжити для зменшення можливостей інших осіб піддавати сумніву правдивість доказів.

Усі наведені нижче пункти стосуються як фотозйомки, так і відеозапису, за винятком пунктів 6, 7 та 8, які містять інструкції лише щодо фотографування, та пункту 9, у якому надані практичні поради щодо відеозапису.

 

Перед процесом документування:

1. Дізнайтеся, як використовувати камеру та іншу фото- і відеотехніку. Зокрема, дізнайтеся, як встановлювати налаштування дати та часу в камері та як збалансувати колір та світло. Якщо ви працюєте в кількох часових поясах, потрібно встановити камеру в часі за Гринвічем (GМТ). У разі необхідності дізнайтеся, як увімкнути геопозицію у вашій камері.

2. Якщо ви робите фотографії або відеозапис окремих людей, отримайте від них інформовану згоду на таке фотографування/відеозапис.

o    Це може включати отримання дозволу на зйомку фотографій/відео від: громади, яка контролює місце скоєння злочину; постраждалої особи / свідка, який володіє певним фізичним доказом; або постраждалої особи, яка зазнала тілесних ушкоджень.

o    Потурбуйтеся про комфорт і приватність особи.

o    Зйомка фото/відео може вважатись некоректною поведінкою в деяких культурах. Це особливо важливо щодо фотографування тілесних ушкоджень.

o    Інформуйте осіб, які беруть участь про те, як ви намірені використовувати фотографії/відеозаписи. Зокрема, обговорюйте питання про анонімність: щоб доказ було допущено до будь-якого судового провадження та (або) процедури відшкодування в майбутньому, будь-які сфотографовані особи (наприклад, жертва сексуального насильства), як правило, не зможуть залишатися анонімними.

o    Якщо фотографії/відеозаписи будь-яким чином пов’язані з людськими рештками, важливо ставитися до них та до будь-яких культурних обрядів, пов’язаних з ними, з повагою.

o    Після того як фотографії/відеозаписи були зроблені, зв’яжіть особистість індивіда з фотографіями/відеозаписами (наприклад, переконайтесь, що кожна фотографія/відеозапис містить ідентифікатор обставини або, в якості альтернативи, надрукуйте чи напишіть ідентифікатор обставини на аркуші паперу та сфотографуйте / запишіть на відео цей аркуш на початку та в кінці фотоплівки або карти пам’яті (зверніть увагу, що цей ідентифікатор обставини не повинен містити відомостей, які розголошують ім’я та адресу особи).

4. Фотографії та відеозаписи рідко самі по собі можуть бути визнані автентичними (тобто без пояснень постраждалих/свідків та інших показань, що допоможуть встановити, що зображено на фотографії/відеозаписі, коли, де, чому і ким було зроблено фотографію, а також надати контекст того, що було побачено, фотографія/ відеозапис можуть мати низьку доказову силу).

5. Робіть фотографії/відеозаписи негайно.

o    Якщо ви фотографуєте / знімаєте на відео місце порушення або окремий фізичний доказ, намагайтеся не порушити його цілісність перед тим, як будете робити його фотографію/відеозапис.

o    Якщо ви фотографуєте тілесне ушкодження, а сексуальне насильство відбулося нещодавно, фотографувати слід якнайшвидше. Проте ви також маєте вирішити, чи робити подальші фотографії ушкоджень, оскільки чітко помітні синці з’являються через декілька годин після травми.

6. Під час фотографування робіть фотографії з різних кутів і використовуйте масштабування.

 

Ø  Щодо місця порушення і речових доказів:

i. По-перше, сфотографуйте все місце правопорушення. Фотограф повинен забезпечити наявність «маркерної лінійки». Якщо немає «маркерної лінійки», використовуйте щось стандартного розміру, наприклад, газету, щоб показати масштаб.

ii. Зробіть фотографію середнього масштабу або контекстну фотографію кожного окремого об’єкта, щоб показати його розташування на місці правопорушення.

iii. Зробіть крупним планом фотографії будь-яких важливих об’єктів, які мають передати контекст скоєного злочину сексуального насильства (наприклад, одяг, плями крові або інструменти, за допомогою яких було скоєно сексуальне насильство).

Ø  Щодо тілесних ушкоджень:

i. Використовуйте послідовний метод у фотографуванні: наприклад, робіть всі фотографії постраждалої особи зліва направо і зверху вниз для послідовності.

ii. Підтримуйте конфіденційність і гідність постраждалої особи під час фотографування.

iii. Зробіть першу фотографію обличчя постраждалої особи для цілей ідентифікації. Це не обов’язково, якщо її особистість чітко ідентифікується на кожній фотографії.

iv. Зробіть як мінімум два знімки кожного ушкодження з різних кутів. Фотографія ушкодження під кутом 90 градусів повинна робитися завжди.

v. Зробіть фотографії кожного ушкодження або травми крупним планом та використовуйте масштабування, щоб забезпечити належне вимірювання отриманих ушкоджень.

vi. Зробіть фотографію середнього діапазону кожного окремого ушкодження, щоб чітко показати, яка частина тіла була ушкоджена.

vii. Коли ви робите повномасштабні фотографії постраждалої особи, щоб показати обсяг ушкоджень, подбайте про належне вбрання або прикриття постраждалої особи.

7. Пам’ятайте, що чіткі та точні фотографії, швидше за все, будуть прийнятними у подальших судових провадженнях та (або) процедурах відшкодування.

·  Якщо це можливо, фотографії слід робити при денному освітленні або за наявності фонового освітлення, щоб уникнути перетримки.

·    Фон фотографії має бути якомога нейтральнішим: слід уникати кольорових або багатолюдних фонів, адже вони можуть вплинути на точність фотографій.

·   Цифрова фотокамера повинна мати мінімум 4-піксельний або більше формат зображення. Не рекомендується робити фотографії на смартфон, окрім випадків, коли немає іншої альтернативи.

8. Проставляйте дату на фотографіях.

·      Використовуйте функцію дати та часу в камері або, якщо це неможливо, зробіть фотографію газети того дня на початку фотоплівки або карти пам’яті. Якщо ви працюєте в кількох часових поясах, потрібно встановити камеру в часі за Гринвічем (GМТ) (див. пункт 1 вище).

·  Таким чином ви зможете підвищити доказову силу фотографій та підтвердити справжність доказу.

9. Під час записування відео:

·  Спробуйте уникати коментарів, якщо це можливо; краще доповніть відеозапис свідченнями постраждалої особи / свідка. Іншими словами, під час запису в прямому ефірі, подій, що тривають, робіть це мовчки і так, ніби все відбувається без звукового супроводу.

·     Потім проведіть інтерв’ю очевидців, які знають про те, що сталося, на місці, яке показано у відеозаписі, і переконайтесь, що існує спосіб пов’язати заяву(-и) / запис(-и) інтерв’ю постраждалої особи / свідка з цим відеозаписом. Відеозапис і заяви / записи інтерв’ю постраждалої особи / свідка разом складають доказ.

·      Переконайтеся, що ви записуєте всю інформацію про те, хто знімає відео, хто ще був присутній, дату, час і місце запису, а також фіксуйте всіх тих, хто зберігав у подальшому відеозапис з моменту зйомок (див. пункт Г: «Ланцюг зберігання та передачі речових доказів »).

·    Також зафіксуйте будь-які копії, зроблені з відеозапису, та інформацію про того, хто робив або зберігав копію.

·  Наскільки це можливо, спробуйте не ставити відео на паузу занадто часто, знімаючи одну й ту саму подію або місце розташування. Це допоможе уникнути звинувачень у вирізанні частини відео.

·   Чим більше зміст відео показує місцеположення, час доби, дату, оточення на макрорівні та деталізацію на мікрорівні, тим більша ймовірність того, що запис буде служити цінним доказом. Підкріплювальні докази постраждалої особи / свідка можуть слугувати підтримкою відеодоказу.

·    Уникайте драматизації: знімайте так, ніби ви не там, ніби ви — камера, а не хтось, хто намагається відправити певне повідомлення.

·   Під час зйомок насильницького акту надавайте пріоритет власній безпеці, а не доказам. Якщо ви визначили, що це достатньо безпечно для зйомок, спробуйте якомога більше знімати велику площу, а потім зосередитись на детальній області, не роблячи паузи у зйомці.

·    Під час зйомок померлої жертви або місця правопорушення знімайте 360 градусів навколо, з далекої і близької відстані, обходьте тіло навколо під час безперервної зйомки, якщо це можливо, поступово наближаючись до тіла, і наприкінці сфокусуйте камеру близько на будь-яких виявлених доказах і ушкодженнях.

· Завжди краще знімати з датою та часом, показаними на екрані; але переконайтеся, що дата і час встановлені точно.

10. Підтримуйте ланцюг зберігання та передачі речових доказів

1.      Ви повинні мати можливість автентифікувати фотографії як незмінені оригінали. Якщо вони змінені (наприклад, обрізані), задокументуйте це та будьте готові пояснити, чому.

2. Усі фотографії повинні бути чітко позначені, а при їх передачі повинен застосовуватися ланцюг передачі та зберігання речових доказів.

3.  Усі фотографії та відеозаписи повинні бути оформлені в каталоги в межах встановленої системи нумерації, і ця система нумерації має бути пов’язана з іншими підтверджуючими доказами стосовно цієї конкретної фотографії/відеозапису (наприклад, свідченнями постраждалої особи / свідка).

4. Переконайтеся, що ви записали всю інформацію стосовно фотографії/відеозапису: хто її/його зробив, коли, де, чому і як, хто надавав інформацію, яка спонукала фотографа/оператора зафіксувати це, та хто ще був присутній. Будь ласка, зверніть увагу на приклад журналу фотографій нижче:

 

Журнал фотографій місця порушення
Назва території				Код місця
Фотограф
Інші присутні особи
Коментарі
Дата	Диск No	Фотографія No	Об’єкт No	Опис

 

 Щодо знімків, зроблених на плівку, зверніть увагу на серійний номер виробництва рулону плівки та оригінальний номер кожної позиції в рулоні по кожній зробленій фотографії.

 

Для цифрових фотоапаратів використовуйте технічне рішення, яке робить позначки або «наносить водяні знаки» (ідентифікаційний код або логотип) на фотографії/відеоролики під час зйомки, і які можна використати для перевірки автентичності фотографій/відеозаписів у подальшому, але будьте обережні, щоб це не спотворило або не вплинуло на важливу частину фотографії. Кожна цифрова фотографія/відеофайл зазвичай включатиме метадані, які містять велику кількість інформації (наприклад, дату та час, коли було зроблено фото/ відео, дату та час внесення змін, тип камери, експозицію та фокусну відстань). Нижче наведено приклад частин таблиці метаданих.

Для того щоб фотографія використовувалась як доказ, вона має бути оригінальною. Нічого не потрібно видаляти з зображення справжньої фотографії і нічого не потрібно додавати до оригінального зображення. Якщо у вас є лише копія фотографії, ви повинні зуміти показати, що це справжня, незмінена копія оригіналу.

11. Зберігайте та підтримуйте фотографії/відеозаписи належним чином.

 

3. Зарисовка схематичного зображення

Схематичне зображення може забезпечити корисну альтернативу або резервну копію фотографії, оскільки воно також є постійною реєстрацією розміру та відносної відстані місця порушення та речових доказів в його межах. Хоча таке схематичне зображення зрештою не може бути використано як основна форма доказів, це допоможе вам відновити вашу пам’ять.

Ви можете обрати створення схематичного зображення, щоб уточнити інформацію, наявну на будь-яких фотографіях, які ви зробили (включно з позицією камери та фотографа тощо).

1. Створіть своє схематичне зображення після того, як були зроблені фотографії, і перш ніж щось переставлено.

2. Замалюйте все місце, об’єкти та інформацію, яка там міститься (в тому числі й залучених осіб).

3. Ви можете створити «попередній ескіз» (наприклад, окреслити обстановку місця правопорушення та записати результати вимірювання об’єктів і структур, а також відстані між об’єктами) або «остаточний/закінчений ескіз» (наприклад, закінчене виконання попереднього ескізу, яке зазвичай створюється під час подальших стадій забезпечення правосуддя).

4. Якщо ви створюєте схематичне зображення місця правопорушення, ви можете замалювати вид з висоти пташиного польоту (який є найбільш поширеною формою схематичного зображення) або додати інші перспективи (наприклад, вид збоку).

5. Не забудьте включити:

·         заголовок, який пояснює, що зображено на ескізі;

·         опис, у якому пояснюються будь-які символи, використані при створенні ескізу;

·    дату, час та місце створення ескізу (і будь-яку іншу інформацію, яка містить важливі відомості);

·         ім’я особи, яка намалювала ескіз;

·         вказівку напряму (наприклад, північ);

·         масштаб ескізу (наприклад, 1:1);

·        таблицю вимірювань (пояснює відстані та виміри, пов’язані з ескізом — хоча слід зауважити, що всі виміри є приблизними).

5.     Якщо у вас є можливість, спробуйте «створити карту» місця правопорушення, яка може включати:

·       основне картографування (із використанням орієнтирів, наприклад, огорожі для точного вимірювання місця);

·  прямокутне картографічне зображення координат (із використанням двох орієнтирів);

·         тригонометричне картографування (із використанням двох фіксованих точок);

·  полярне/сітчасте картографічне зображення координат (із використанням фіксованої або відомої точки, щоб показати кут або відстань) для фіксації місця події.

Також розгляньте можливість використання GPS та електронних тахеометрів, які являють собою картографічні системи, здатні робити вимірювання у полярних координатах та потім конвертувати ці вимірювання у координатну сітку. Найкраще довірити таку роботу професіоналам. Якщо ви користуєтесь GPS, перевірте його на ступінь точності (для цього передбачається тлумачення — низька точність буде відображена під показником ступеня точності).

Краще за все визначати за допомогою GPS координати нерухомих об’єктів, а потім звідти відміряти фізичну відстань інших об’єктів.

 

Г. Ланцюг зберігання та передачі речових доказів

Для ведення ланцюга зберігання та передачі речових доказів щодо документа або об’єкта спеціалісти-практики повинні фіксувати:

·       як було отримано документ або об’єкт;

·       чи передавалося право власності на документ або об’єкт між різними особами та (або) організаціями (і яким чином).

 

Спеціалісти-практики також повинні звертати увагу на юридичні вимоги у відповідній юрисдикції стосовно системи охорони речових доказів при їх передачі.

 

Головні кроки

1.  Щоб підтримувати систему охорони речових доказів, спеціалісти-практики, які вирішили збирати документи або, за дуже малоймовірних обставин, фізичні докази, повинні виконати такі кроки:

·        Зробити помітку на документі або об’єкті належним чином;

·        Зробити вичерпні записи, в ідеалі на одному аркуші паперу;

·       Помістити документ або об’єкт у сумку для доказів, конверт або, за необхідності, у коробку;

·         Опломбувати сумку для доказів і поставити підпис на пломбі;

·   Додати примітки до сумки для доказів або конверту, куди було покладено документ/об’єкт;

·      Вести журнал реєстрації переміщення документа або об’єкта між особами або організаціями.

 

Ланцюг зберігання та передачі – специфіка речових доказів

На додаток до загальних принципів ланцюга зберігання та передачі доказів, спеціалісти-практики, які працюють із об’єктами речових доказів, повинні:

1. Мати на увазі, що для конкретних об’єктів слід використовувати відповідні методи збирання і пакування (наприклад, фізіологічні рідини збираються і упаковуються інакше, ніж елементи одягу або документи).

2. Включити до приміток, окрім інформації відповідно до пункту «1. Як було отримано документ або об’єкт?», запис про те:

·  як швидко після інциденту сексуального насильства було виявлено фізичні докази;

·         наскільки близько до місця інциденту було виявлено фізичний доказ;

·         звідки стало відомо про ці факти.

3. Перед збором будь-яких об’єктів речових доказів провести інтерв’ю будь-яких свідків поруч із місцем правопорушення та послідувати підказкам щодо інших свідків злочину.

 

Протокол доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням:  https://bit.ly/3SoBjeZ

Видання датується березнем 2017 року та підготовлено від імені Міністерства закордонних справ Великої Британії

 

Переклад українською мовою та друк публікації здійснено в рамках програми з інституційної розбудови проекту ООН Жінки «Ґендерна рівність у центрі реформ, миру та безпеки», що здійснюється за фінансової підтримки Швеції