Постанова Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 753/15815/20
Коли батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов’язків та в разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини має бути визначено з тим із батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини.
Отже, суди під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини мають керуватися принципом якнайкращих інтересів дитини, а при однаковому ставленні батьків до виконання своїх батьківських обов’язків та забезпечення умов проживання дитини враховувати сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
1. Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з батьком. Позовні вимоги обґрунтував тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільного сина. Відповідач інколи поводилася агресивно стосовно дитини. На думку позивача, така поведінка зумовлена залежністю від ігроманії в телефоні. Вона не займалася вихованням і духовним розвитком дитини. На час розгляду справи сторони припинили шлюбні відносини, дитина проживає з батьком, який її забезпечує матеріально, а також займається її вихованням і розвитком. Посилається на те, що він має стабільний дохід, за останнім місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, повністю забезпечує сина всім необхідним, дитина має більшу прихильність до нього, а відповідач не забезпечена власним житлом, майже не бере участі у житті дитини, а тому просив визначити місце проживання малолітнього сина з ним.
Відповідач за первісним позовом звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визначити місце проживання малолітнього сина з нею. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона завжди створювала всі необхідні умови для життя сина, піклувалася та піклується про його здоров’я, орендує квартиру, у якій створено всі необхідні умови для проживання сина, є працевлаштованою та отримує стабільний дохід, а отже, здатна самостійно забезпечувати себе і дитину. Посилаючись на наведене, просила визначити місце проживання малолітнього сина з нею.
2.Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини разом з батьком. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що, зважаючи на малий вік дитини, проживання дитини протягом більшого періоду свого життя від народження з батьком, визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме його найкращим інтересам, сприятиме розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, де разом з ними проживають дідусь і бабуся. Суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір'ю, що приведе до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення її проживати разом з батьком, у звичному для неї середовищі.
3.Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місяця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов’язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Верховний Суд зазначає, що міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною, і посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17 вказано, що, коли батьки перебувають у рівних умовах, мають однакове ставлення до своїх батьківських обов’язків та в разі однакової прихильності дитини до обох батьків, місце проживання дитини має бути визначено з тим із батьків, яким створено більш сприятливі умови для проживання дитини. Наведені правові висновки Верховного Суду потрібно розуміти так, що суди під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини мають керуватися принципом якнайкращих інтересів дитини, а при однаковому ставленні батьків до виконання своїх батьківських обов’язків та забезпечення умов проживання дитини враховувати сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо. Ураховувавши малий вік дитини, її проживання з народження за адресою батька, а також, що тривалий час за цією адресою дитина проживає саме з батьком до якого має більшу прихильність і який може забезпечити більш стабільні та звичні матеріально-побутові умови для проживання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме його найкращим інтересам.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: http://tinyurl.com/358d7kn6
Більше правових позицій у справах щодо стягнення аліментів можна знайти у Бюлетені Комітету НААУ з питань сімейного права (інформаційний дайджест у сфері сімейного права) за IV квартал 2023 року. Випуск 15. http://tinyurl.com/58p535jc