Miranda Magro v. Portugal: превентивне тримання психічно хворої особи, звільненої від кримінальної відповідальності, у психіатричному відділенні тюремної лікарні в неналежних умовах і без належної допомоги та догляду до направлення у відповідний психіатричний заклад

Рішення у справі Miranda Magro v. Portugal (заява № 30138/21) від 09 січня 2024 року

Коротка довідка

Справа стосувалася превентивного тримання під вартою пана Міранди Магро, яке було призначено судом після того, як у 2019 році було встановлено, що він не несе кримінальної відповідальності за низку інкримінованих йому злочинів через свій психічний розлад (у 2002 році йому було діагностовано параноїдальну шизофренію).

Суд встановив, зокрема, що Міранді Магро не було забезпечено належного догляду під час його утримання під вартою, що мало негативні наслідки для його здоров’я. Суд також встановив, що утримання заявника у в’язниці було неприйнятним для психічно хворої людини, без належного догляду спричинило розгубленість і страх, що є порушенням його прав.

ЄСПЛ постановив за статтею 46 (обов’язковість та виконання судових рішень), що порушення не були пов’язані виключно з особистими обставинами пана Міранди Магро, а були наслідком структурної проблеми. Суд закликав Португалію забезпечити належні умови проживання та відповідне індивідуальне лікування для психічно хворих осіб.

Обставини справи

Заявник, Руй Мігель Міранда Магро, є громадянином Португалії, який народився в 1975 році та проживає в місті Евора (Португалія).

У 2002 році йому поставили діагноз параноїдальна шизофренія.

У невстановлену дату прокуратура м. Евора порушила кримінальну справу проти заявника за злочини, пов’язані із заподіянням кримінальної шкоди, погрозами та сексуальними домаганнями, які, як стверджується, були вчинені 15 травня 2017 року.

2 вересня 2019 року Кримінальний суд м. Евора визнав заявника винним у вчиненні вищезазначених злочинів, однак через неосудність особи суд визнав заявника таким, що не підлягає кримінальній відповідальності, відповідно до статті 20 Кримінального кодексу. Беручи до уваги небезпеку, яку заявник становить для суспільства та ризик вчинення ним повторного злочину Кримінальний суд м. Евора постановив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відповідному психіатричному закладі на максимальний строк до трьох років, відповідно до положень статей 40 та 91 Кримінального кодексу та статті 501 Кримінально-процесуального кодексу. Суд також постановив призупинити виконання запобіжного заходу, застосованого до заявника відповідно до статті 98 Кримінального кодексу за умови проходження ним необхідного психіатричного лікування в лікарні «Еспіріту-Санту-де-Евора» та недопущення повторного вчинення ним злочину. З цією метою за участю заявника був розроблений план соціальної реінтеграції, який був затверджений Кримінальним судом м. Евора 26 березня 2020 року.

У звіті від 17 листопада 2020 року Головне управління з питань реінтеграції та пенітенціарних служб повідомило суд, що хоча заявник спочатку дотримувався плану лікування, він поступово почав пропускати зустрічі й часто прибував до психіатричного відділення, але залишав його без огляду фахівця, відмовляючись від лікування. Крім того, його стан погіршився, і у нього з’явилося відчуття переслідування. Головне управління з питань реінтеграції та пенітенціарних служб (далі – Управління) також поінформувало суд про звернення до уповноваженого з питань охорони здоров’я з проханням доставити заявника до місцевого відділення невідкладної психіатричної допомоги для проведення ретельної психіатричної експертизи. Управління додало, що за даними місцевої поліції, проти заявника тим часом було подано щонайменше ще дві кримінальні скарги за злочини проти особистої свободи, погрози та примушування до вчинення злочину. Після відвідування будинку заявника Управління дійшло висновку, що він перебуває в ситуації вразливості на різних рівнях, що викликає особливо сильне занепокоєння у світлі його психіатричного стану.

У невстановлену дату брат Міранди Магро подав до Верховного Суду заяву про застосування процедури хабеас корпус, стверджуючи, що його брата незаконно утримують у тюремній лікарні «Caxias». Заява була відхилена, але Верховний Суд відзначив тимчасовий характер його утримання в тюремній лікарні «Caxias» і те, що заявника повинні були терміново перевести до медичного закладу за межами пенітенціарної системи.

Що стосується умов та догляду у тюремній лікарні «Caxias», заявник стверджував, що він не отримував медичного лікування, необхідного за станом його психічного здоров’я, а натомість лікувався надмірною кількістю ліків, які мали довготривалі наслідки. 

Він стверджував, що тюремна лікарня не була психіатричним закладом і не була належною установою для його утримання, що призвело до погіршення його стану.

Уряд, однак, заявив, що пан Міранда Магро отримав належну медичну допомогу. Був узгоджений план лікування, який виконувався мультидисциплінарною командою. Він отримував належні ліки та мав змогу брати участь у заходах під час перебування під вартою, а також підтримувати зв’язок зі своїм братом. Крім того, умови його тримання під вартою були належними, і він не піддавався нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню. 18 жовтня 2021 року Міранда Магро був переведений до психіатричної клініки Sobral Cid, психіатричного закладу в Коїмбра.

Стверджуване порушення прав

Посилаючись на статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), 4 (заборона примусової праці), 5 (право на свободу та особисту недоторканність), 6 (право на справедливий суд), 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини, пан Міранда Магро скаржився, зокрема, на неналежне медичне обслуговування у психіатричному відділенні тюремної лікарні м. «Caxias», а також на те, що його ув’язнення не є законним, оскільки він не отримував належного лікування, яке відповідало б його стану.

Оцінка Суду

Стаття 3 Конвенції

Суд відзначив розбіжності між сторонами щодо умов тримання під вартою пана Міранди Магро. Однак Суд послався на відповідні доповіді Комітету з питань запобігання катуванням (КЗК) та Організації Об’єднаних Націй, в яких проблеми, пов’язані з психічним здоров’ям, були визначені як одна з основних проблем, що стоять перед пенітенціарною системою Португалії. КЗК, зокрема, заявив, що такі пацієнти не мають «адекватного терапевтичного середовища».

Що стосується тюремної лікарні «Caxias», то вона була призначена для тимчасового утримання звичайних ув’язнених з проблемами психічного здоров’я, а не для постійного догляду за ними.

Уряд не надав жодних доказів наявності індивідуального плану лікування для пана Міранди Магро та не спростував його послідовних тверджень щодо рівня отриманої допомоги. Характер його стану робив його більш вразливим, ніж середньостатистичного затриманого, і тримання під вартою могло певною мірою загострити його почуття страждання, болю і страху. Неспроможність органів влади надати йому належну допомогу та догляд невиправдано наразила його на ризик для його здоров’я і, ймовірно, призвела до стресу та тривоги. Таким чином, Суд дійшов висновку, що було порушення статті 3 Конвенції.

Стаття 5 Конвенції

Той факт, що пан Міранда Магро був позбавлений свободи, і що стаття 5 була застосовна, не заперечувався. Тримання під вартою було «передбачено законом», як це підтвердив Верховний Суд Португалії, і його було призначено у зв'язку з ризиком для інших осіб.

Суд знову зазначив, що тюремна лікарня «Caxias», де пан Міранда Магро утримувався близько шести місяців, не є частиною системи охорони здоров’я. Він повторив, що утримання ув’язнених з психічними захворюваннями в психіатричному відділенні звичайної в’язниці в очікуванні їх розміщення в належному психіатричному закладі без надання достатнього й належного догляду несумісне із захистом, гарантованим Конвенцією для таких осіб. 

Догляд, що виходив за рамки базового, та умови утримання не відповідали ситуації пана Міранди Магро. Його тримання під вартою в умовах пенітенціарної установи, ймовірно, погіршило його стан розгубленості та страху. Таким чином, було порушення пункту 1 статті 5 Конвенції. 

Повний текст рішення доступний англійською мовою за посиланням: http://tinyurl.com/3phextw 

Пресреліз доступний англійською мовою за посиланням: http://tinyurl.com/bdd3j5z5

Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ