Процедура подачі та розгляду заяв про сприяння поверненню дитини, поданих на підставі Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року

На підставі положень Конвенції особа або установа, які стверджують, що дитина була вивезена з держави-учасниці або утримується на території іноземної держави з порушенням прав піклування про дитину (далі - заявник), може відповідно до статті 8 Конвенції звернутися із заявою до спеціально призначеного Центрального органу за місцем постійного проживання дитини або будь-якої іншої Договірної держави (в державі-перебування дитини) за допомогою у забезпеченні повернення дитини або реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає в іноземній державі (відповідно до статті 21 Конвенції).

Водночас, слід враховувати, що стаття 29 Конвенції надає заявнику право напряму звернутися до судових або адміністративних органів будь-якої Договірної держави, на основі положень цієї Конвенції.

Таким чином, враховуючи положення статей 8 і 29 Конвенції заявник має можливість обрати один із наступних шляхів звернення із заявою про повернення дитини, направивши її до:

- Центрального органу держави, в якій було постійне місце проживання дитини;

- Центрального органу держави, в яку дитину вивезено та в якій вона утримується;

- до суду держави, в якій дитина утримується. У такому випадку заявник за сприяння та допомогою адвоката звертається відразу із позовною заявою про повернення дитини в державу її постійного проживання.

Виключно компетентні органи держави, де знаходиться дитина, мають право розглядати по суті справи на підставі Конвенції.

Конвенція передбачає, що такими компетентними органами є судові або адміністративні органи. Кожна держава визначає, які саме органи – судові чи адміністративні, уповноважені приймати рішення. Як правило, на сьогодні в державах-учасницях Конвенції такими компетентними органами є суди.

Таким чином, приймати рішення про повернення чи відмову у поверненні дитини має юрисдикцію суд держави, до якої дитина вивезена та в якій утримується. Натомість вирішення питання по суті спору щодо опіки над дитиною (щодо батьківської опіки, виховання дитини та інші супутні питання) відносяться до компетенції суду держави, у якій знаходиться постійне місце проживання дитини.

В Україні лише суд може вирішити питання про повернення дитини або відмовити у її поверненні.

Суд також може прийняти рішення щодо тимчасового порядку доступу заявника до дитини (у разі подачі стороною позивача такої заяви), тимчасово обмежити в праві виїзду дитини за кордон як захід забезпечення позову тощо.

В Україні справи про повернення дитини до іноземної держави розглядаються в позовному провадженні у порядку, визначеному ЦПК України.

З методичними рекомендаціями «СПОРИ ПРО МІЖНАРОДНЕ ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ» можна ознайомитись за посиланням: http://tinyurl.com/34e5va3r

Методичні рекомендації підготовлені колективами Комітету НААУ з сімейного права, Вищої школи адвокатури та Міністерством юстиції України