Досить нагальним є питання деконфліктизації українського суспільства.
Конфлікти існують на всіх рівнях соціальної взаємодії в тому числі і в міжособистісних стосунках. На сьогодні суспільство знаходиться в кризовому стані: війна на сході, пандемія, постійне підвищення тарифів, що сприяє конфліктизації. Конфлікти в суспільстві є групові, між особою та групою, між особами. Тому є потреба в оптимальних способах та засобах деконфліктизації суспільства, з урахуванням мінімізації витрат матеріальних та нематеріальних ресурсів. Не оминає конфліктизація і сім’ю, сімейні правовідносини, що в свою чергу впливає на суспільство. Одним із способів що застосовується при вирішенні сімейних конфліктів в Україні є медіація, яка можлива при низькому та середньому рівні конфліктності.
Проектом Право-Justice, проведено Gap — аналіз Впровадження інституту медіації в Україні, згідно якого на сьогодні в Україні існує понад 30 приватних організацій медіаторів. Більше того, існують громадські організацій в різних містах України, які активно працюють над розробкою та впровадженням медіації в Україні. Багато організацій консолідуються у вирішенні певних питань по популяризації та удосконаленню цього методу вирішення спорів виходячи з свого практичного досвіду та культурологічних особливостей українців.
В Україні на сьогодні відсутнє правове регулювання інституту медіації. Разом з тим, медіація розвивається з 90-х років та існує понад 30 приватних та громадських організацій медіаторів, що надають дану послугу відповідно до своїх Статутів. Можна сказати, що медіація в України є повністю добровільною, позасудовою процедурою, та не може бути проведена примусово на підставі закону чи рішення суду. Не встановлено механізмів взаємодії суду та медіаторів, не існує санкцій за відмову від процедури.
За останні три роки в Україні досить стрімко стала розвиватись сімейна медіація, як базова соціальна послуга. Зазначене стало можливим і у зв’язку з прийняттям в новій редакції Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIIIЮ. Згідно п.10 ч.6 ст.16 зазначеного Закону посередництво (медіація) є базовою соціальною послугою.
Зміст, обсяги, умови та порядок надання соціальної медіації, показники її якості для суб’єктів різних форм власності та господарювання, які надають таку послугу визначені Державним стандартом соціальної послуги посередництва (медіації), затвердженому Наказом Міністерства соціальної політики України від 17.08.2016 № 892.
Ця базова послуга надається за місцем проживання сім’ї, дитини або особи. За розвиток послуги на певній території відповідає громада та отримати її можна у Центрі соціальних служб, Центрі надання послуг або у фахівця із соціальної роботи. Ці установи забезпечують надання особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, послуги посередництва (медіації) (Наприклад: спори між опікунами, між батьками та дітьми), а Служби у справах дітей беруть участь у вирішенні спорів між батьками з усіх питань, що стосуються дітей. (Наприклад: способи участі батьків у вихованні та утриманні дітей, визначення місця проживання дитини, розусиновлення, позбавлення батьківських прав, надання дозволу на виїзд за кордон дитини з одним з батьків).
Саме завдяки розумінню сутності медіації працівниками цих органів та їх активність, дає можливість особам скористатися медіацією та вирішити наявний спір з урахуванням не лише правового регулювання спірного питання, а і з урахуванням психологічного аспекту того чи іншого спору.
Більшість проектів з медіації, що реалізуються в Україні є волонтерськими та співпрацюють саме з Центрами соціальних служб для сімей, дітей та молоді та Службами у справах дітей. Проекти, зазвичай, розпочинались з проведення навчання та інших інформаційних заходів з питань медіації для працівників цих органів.
Оскільки в Україні відсутні будь-які державні вимоги професійної підготовки, акредитації до осіб, що надають послугу медіації, такі вимоги встановлюють об’єднання медіаторів щодо своїх членів задля забезпечення належної якості зазначеної процедури.
Виходячи с напрацьованої практики як медіаторів так і фахівців соціальних служб, прийшло розуміння, що вдосконалення потребує діючий Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації). Насамперед, це розмежування соціальних послуг посередництва та медіації. Для цього за ініціативою Центру посередництва і медіації Київського міського Центру соціальних служб створено робочу групу для розробки цих змін та передачі їх до органів законодавчої ініціативи.
На сьогодні необхідно терміново вирішувати питання оплати роботи медіаторів з бюджетів громад або держави при наданні соціальної послуги медіації, оскільки на сьогодні вона, як правило надається на умовах «Pro bono», що може привести до скорочення кількості кваліфікованих медіаторів, що є виконавцями даної соціальної послуги.
Вважаю, що для розвитку медіації в Україні нагальним стоїть і питання прийняття в другому читанні та введення в дію Закону України «Про медіацію».
Прийняття цього Закону, на мою думку, найближчим часом, особливо ситуацію по кількості спорів, що будуть вирішуватися за допомогою процедури медіації, не змінить, але додасть позитивні моменти, що суттєво вплинуть на майбутнє медіації:
— це правова легалізація медіації в Україні як способу вирішення спорів;
— додасть впевненості правникам (юристи, адвокати, судді, нотаріуси, державні виконавці з примусового виконання рішень) при рекомендуванні даної процедури своїм клієнтам та особам, що звернулись з відповідними заявами, про вирішення спору.
— терміни «медіатор», «медіація» вводяться в процесуальні кодекси та Кодекс законів про працю України, стануть звичними;
Саме спільні дії відповідних працівників органів державної влади, адвокатів, медіаторів та суддів, можуть суттєво вплинути на подальший розвиток медіації в Україні, як дієвого способу вирішення спорів, що певним чином вплине на деконфліктизацію процесів в українському суспільстві.