Малолітня дитина має визначене законом право користування житлом у кожного з батьків, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 520/8352/19

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська обласна прокуратура, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про визнання права користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 2014 року вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 521/14563/18 за позовом ОСОБА_3 до неї про розірвання шлюбу. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року провадження у справі № 521/14563/18 зупинено та надано сторонам строк для примирення протягом трьох місяців.

Відповідно до рішення житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30 серпня 2017 року, між працівниками прокуратури Одеської області, у тому числі відповідачем, які потребують поліпшення житлових умов, було розподілено квартири.

Згідно з пунктом 1 питання 3 Витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії прокуратури Одеської області від 30 серпня 2017 року вирішено: надати службову квартиру № 15 (будівельний № 11/15 ), яка складається з однієї кімнати житловою площею 24 кв. м, загальною площею 45,6 кв. м, секції № 11, будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , з родиною у складі 2 осіб: його та доньки - ОСОБА_2 .

На підставі розпорядження від 06 листопада 2017 року № 476 Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради 07 листопада 2017 року відповідачу був виданий ордер № 2481 серія ПР на вищевказану службову квартиру на двох осіб: ОСОБА_3 та малолітню дитину - ОСОБА_2. Відповідач не визнає право користування її та їх спільної малолітньої дитини - ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_3. Вказаними протиправними діями ОСОБА_3 порушено її права та їх малолітньої дитини - ОСОБА_2. Зазначала, що вона й дочка є членами сім`ї відповідача і їх право на користування житловим приміщенням виникає у зв`язку із включенням до ордеру, а не після вселення у квартиру.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, просила суд визнати за нею та малолітньою дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Рішенням районного суду у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що малолітня дитина сторін - ОСОБА_2 у службове приміщення не вселилася та зареєстрованою у ньому не була, залишившись проживати разом з матір`ю - ОСОБА_1 у трикімнатній квартирі АДРЕСА_6, в якій зареєстрована з 24 листопада 2017 року, тобто вже після одержання ОСОБА_3 ордеру, але до спливу строку його дії - 07 грудня 2017 року.

ОСОБА_1 вказувала про те, що доказами перешкоджання у користуванні спірним житловим приміщенням є відмова відповідача у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, проте відсутні докази на підтвердження вказаних обставин. Реєстрація малолітньої дитини за адресою проживання її матері проведена за взаємною згодою обох батьків.

Крім того, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 521/14563/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 травня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований 02 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2037, розірвано.

Отже, на час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не є членом родини та дружиною відповідача, а місце проживання їх дитини з матір`ю за адресою: АДРЕСА_6, визначено за домовленістю між батьками, відповідно до частини першої статті 160 СК України, ще 24 листопада 2017 року, тобто у період дії ордеру на вселення відповідача у службове приміщення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:

Постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як законного представника малолітньої ОСОБА_2, залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що доводи ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, про те, що перешкоджанням у користуванні житловим приміщенням є відмова відповідача у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини у спірній квартирі, не підтверджуються відповідними доказами. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував про те, що не заперечує проти проживання малолітньої дочки у службовій квартирі, заперечує проти проживання там позивачки через те, що вони не ведуть спільного господарства, шлюб між ними розірвано.

ОСОБА_1 з позовом до суду звернулася в інтересах малолітньої дитини, проте як позовна заява, так і апеляційна скарга містять доводи щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням саме позивачці.

Реєстрація малолітньої дитини за адресою проживання її матері проведена за взаємною згодою обох батьків, а саме довідкою про реєстрацію місця проживання дитини від 24 листопада 2017 року, якою підтверджено, що малолітня дитина - ОСОБА_2, дійсно зареєстрована за адресою матері: АДРЕСА_6. Вказана реєстрація була проведена за попередньою згодою та за заявами обох батьків. Крім того, ОСОБА_3 має лише право на користування службовим житловим приміщенням, а не володіння ним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач, маючи намір одноособово зареєструватися в отриманій ним квартирі, зловживаючи довірою позивачки, запевнив її про необхідність скасування попередньої реєстрації місця проживання дитини у гуртожитку у зв`язку з майбутнім переведенням по роботі в іншу місцевість. Оскільки відповідно до положень закону діти мають бути зареєстровані за місцем проживання одного із батьків, тому малолітня дитина 24 листопада 2017 року була зареєстрована за адресою проживання матері.

01 грудня 2017 року відповідач зареєстрував місце проживання у спірній квартирі та реалізував право на вселення і користування нею одноособово, без врахування прав та інтересів малолітньої дитини, хоча документи для отримання квартири подавалися за умови наявності малолітньої дитини, як члена сім`ї.

Отже, поведінка ОСОБА_3 свідчить про те, що він мав намір одноособово користуватися спірною службовою квартирою, позбавивши малолітню дитину права користування цим житловим приміщенням. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду:

Згідно з частинами першою, четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17 (провадження № 61-11933св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц (провадження № 61-37367св18), від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17 (провадження № 61-31119св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19) послідовно і незмінно викладається правовий висновок про те, що малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. На поважність причин непроживання дитини не впливає і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини. Зазначена правова позиція раніше існувала у практиці Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Право дитини на житло також передбачено Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону, не звернули уваги на те, що малолітня дитина сторін у справі - ОСОБА_2 має визначене законом право користування житлом у кожного з батьків, оскільки відповідно до положень частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про визнання за малолітньою дитиною - ОСОБА_2, права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3, оскільки дитина не позбавлена права проживати разом з батьком - ОСОБА_3 у наданій йому квартирі.

Висновок:

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у частині відмови у задоволенні позову про визнання права користування спірним житловим приміщенням за малолітньою дитиною - ОСОБА_2 з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2.

Верховний Суд звертає увагу на те, що в касаційній скарзі ОСОБА_1 просить позов задовольнити, в якому заявлялася вимога про визнання права користування квартирою за нею, ОСОБА_1, і малолітньою дитиною.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви, касаційної скарги слідує, що ОСОБА_1 пред`явила позов лише в інтересах малолітньої дитини і не діяла у власних інтересах, не мотивувала позовні вимоги у своїх інтересах.

Позов у власних інтересах і позов в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 це дві окремі позовні вимоги, які мають окреме матеріально-правове обґрунтування.

Таким чином, Суд постановив касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, задовольнити частково. Рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, про визнання права користування спірним житловим приміщенням за малолітньою дитиною - ОСОБА_2 скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи:

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Прокуратура Одеської області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, ОСОБА_4, про визнання права користування житловим приміщенням задовольнити частково. Визнати за малолітньою дитиною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_2, право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 520/8352/19 - http://surl.li/jyrfs