Одним з основоположних принципів медіації є принцип конфіденційності. Питання конфіденційності завжди є досить неоднозначним, тож зупинимося на ньому детальніше.
В Україні правове регулювання конфіденційності здійснюється на підставі Закону України «Про інформацію», Кримінального кодексу України, Цивільного кодексу України, а також з урахуванням вимог Європейського кодексу поведінки медіаторів, Директиви № 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради, а також Модельного закону ЮНСІТРАЛ 2002 року у редакції від 2018 року.
Зокрема, у статті 9 Модельного закону ЮНСІТРАЛ передбачено, що у разі, коли медіатор отримує від однієї зі сторін інформацію, що стосується спору, він може розкрити зміст цієї інформації іншій стороні медіації. Однак якщо сторона повідомляє медіатору будь-яку інформацію під прямою умовою про збереження її конфіденційності, то ця інформація не розкривається іншій стороні медіації.
Статтею 10 Модельного закону ЮНСІТРАЛ передбачено, якщо сторони не домовилися про інше, то зберігається конфіденційність всієї інформації, що належить до процедури медіації, за винятком тих випадків, коли її розкриття потрібне за законом або для цілей виконання або приведення у виконання мирової угоди.
Тож Модельний закон ЮНСІТРАЛ визначає не лише важливість принципу конфіденційності медіації, але й окреслює випадки, коли інформації може надаватися статус конфіденційної, а також передбачаються дії медіатора під час роботи з інформацією і окремі можливості для розкриття конфіденційності процесу медіації.
Однією з умов принципу конфіденційності, окрім того, що зазначено у статті 9 Модельного закону ЮНСІТРАЛ, є обов’язок медіатора роз’яснювати сторонам медіації принцип конфіденційності інформації. При цьому медіатор зобов’язаний інформувати сторони про будь-які відповідні обмеження конфіденційності (наприклад, інформація про жорстоке поводження з дітьми або вчинення злочину).
Конфіденційність медіації означає, що ніхто не буде завдавати шкоди особистим правам сторін, а також, що треті особи та самі сторони і медіатор не будуть втручатися в економічне та соціальне життя сторони під час і після медіації.
Однак це може бути лише за умови, що сторони детально повідомлені про всі особливості принципу конфіденційності процесу медіації. Конфіденційність процесу медіації — це як привілей, оскільки жоден із позасудових способів врегулювання рішення не ставить за мету забезпечити конфіденційність процесу. Успішність же медіації залежить саме від захисту інформації, яка не може бути використана надалі в судових процесах чи арбітражі.
Стосовно договору про проведення медіації, який і визначає порядок роботи з конфіденційною інформацією, то умови такого договору визначають обов’язки медіатора та сторін дотримуватися певних правил щодо роботи з інформацією під час медіації. Окрім того, договір про проведення медіації зазвичай передбачає, що ані медіатор, ані сторони не будуть розголошувати жодній особі, крім осіб, яких вони погодили, інформацію, яку вони отримали під час медіації.
Договір про проведення медіації оформляється на підставі норм законодавства та не може суперечити йому. У таких договорах дозволяється робити застереження, що доступ до інформації або розголошення інформації можливий за умови попередньої письмової згоди сторін. Разом з тим сторони не позбавлені можливості укладати окрему угоду про конфіденційність інформації.
У договорі про проведення медіації або в угоді про конфіденційність медіації можна передбачити зобов’язання, що конфіденційність застосовується не лише до усних чи письмових повідомлень, а й до будь-яких дій, поведінки або мови тіла, сторони, почуттів, переконань або сприйняття інформації.
Однак варто пам’ятати, що договір про проведення медіації не заважає сторонам надавати докази, які підтверджують факт звернення до медіатора, якщо це потрібно для судового розгляду для підтвердження факту врегулювання спору позасудовим способом (за умови, наприклад, якщо у договорі була певна вимога про врегулювання спору за допомогою медіації і цей факт потрібно підтвердити для суду). Однак такі докази можна надавати лише в тому обсязі, наскільки це технічно та законодавчо можливо для підтвердження умов врегулювання. Це означає, що сторони можуть підтверджувати факт існування процесу медіації та надавати докази, які б підтверджували факт проведення медіації і прийняття рішення. Разом з тим сторони не можуть надавати до суду інформацію, що стала відомою їм у процесі медіації, та докази, які були використані у процесі медіації.
Отже, конфіденційність процесу медіації робить цей процес цілісним і створює певні переваги перед іншими позасудовими способами врегулювання спорів і не дозволяє судовим органам та арбітру досліджувати докази, які було отримано у рамах медіації, або оцінювати інформацію, що стала відомою під час медіації.
При цьому конфіденційність медіації у комерційних справах створює гарантії, що ніхто не буде завдавати шкоди особистим правам сторін, а також, що треті особи та самі сторони і медіатор не будуть втручатися в економічне та соціальне життя сторони під час і після медіації. При цьому усі сторони та медіатори повідомлені та знають про обмеження щодо конфіденційності інформації, а всі деталі щодо конфіденційності закріплені в угоді про конфіденційність або в договорі про проведення медіації.
Джерело: Адвокат та медіація / Г. Гаро, А. Зернова, Г. Єременко, Р. Коваль, С. Погоріла, В. Поліщук, О. Помазановська, Л. Романадзе, М. Саєнко, В. Ситюк. 2022. 112 с.
Ознайомитися із посібником можна за посиланням: http://surl.li/jfycm