Відповідь: Статтею 180 Сімейного кодексу України унормовано, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У разі ухилення одного із батьків від утримання своєї дитини, з нього можуть бути в судовому порядку стягнені аліменти на утримання дитини.

Після відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення аліментів, до даних правовідносин застосовується зокрема Закон України «Про виконавче провадження» (далі – Закон).

Відтак, керуючись нормами вказаного Закону розберемося в ситуації, коли колишній чоловік щомісячно сплачує аліменти на утримання дитини, але лише частково, та чи вправі державний виконавець застосувати в такому разі обмеження стосовно боржника.

Протягом останніх років в Україні вдосконалено порядок примусового виконання рішень про стягнення аліментів, через що виконавцям надано певні повноваження стосовно вжиття особливих заходів примусового характеру, які застосовуються до боржників виключно при здійсненні виконавчих проваджень про стягнення аліментів.

Частиною дев’ятою статті 71 Закону встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; Зазначаю, що відповідно до ч. 10 ст. 71 Закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; Хочу зауважити, що дія такої постанови зупиняється на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні відповідно до пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

При цьому, вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону, зокрема частини дев’ятої статті 71 Закону, у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.

Відповідно до пункту 4 розділу XVI Особливості виконання рішень про стягнення аліментів Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 71 Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. У передбачених у частині четвертій названої статті випадках, виконавець зобов’язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику.

Тобто саме на виконавця покладено обов’язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику. А боржник, у випадку незгоди з таким розрахунком, вправі оскаржити його у судовому порядку відповідно до ч. 8 ст. 71 Закону.

Отже, в розумінні ч. 9 ст. 71 Закону без направлення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів боржнику та надання строку на його оскарження в суді, державний виконавець не має права приймати постанови про обмеження прав божника.

Вказані постанови, в разі, якщо вони не оскаржені сторонами протягом 10 днів згідно з частиною п’ятою статті 74 Закону, направляються до виконання відповідними органами.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 частини дев’ятої статті 71 Закону, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що незважаючи на часткову щомісячну сплату аліментів, при встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев’ятою статті 71 Закону, але після ознайомлення сторін виконавчого провадження із розрахунком заборгованості та закінченням строку для його оспорювання. Щодо обтяження про позбавлення права керування транспортним засобом – ще й за відсутності підстав (так би мовити пільг у боржника), визначених ч. 10 ст. 71 Закону.

Крім того, слід пам’ятати про те, що за несплату аліментів передбачено також адміністративну (стаття 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та кримінальну (стаття 164 Кримінального кодексу України) відповідальність.

Усі наведені вище види відповідальності є чинними та не зазнали змін під час війни. Відповідно, несплата аліментів під час воєнного стану не звільняє платника аліментів від відповідальності.

Можливість звільнення від відповідальності за прострочення сплати аліментів, зменшення розміру неустойки входить виключно тільки до повноважень суду.