Підприємство звернулось до мене із таким питанням: працівнику виплачувалась премія протягом 6 місяців, але після аудиторської перевірки стало питання її повернення, оскільки, на думку керівника, премія не повинна була виплачувалась. Чи може роботодавець повернути виплачені кошти?

Звісно роботодавець може попросити працівника написати заяву, якою він сам підтвердить безпідставність отриманих премій і поверне її шляхом відрахування із заробітної плати в порядку ст. 127 КЗпП України. І це право працівника, а не обовʼязок.

Але що робити роботодавцю, якщо працівник добровільно не повертає отриману премію - звертатись до суду з позовом про повернення безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212, ст. 1215 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України передбачає можливість повернення коштів, але виключно у разі, коли ці кошти набуті без достатньої правової підстави.

Повернення виплачених сум премій (заробітної плати) можлива за одночасного дотримання двох умов:

1) рахункова помилка відправника

2) недобросовісність працівника, що передбачено п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України.

Отже, якщо роботодавець заявляє про повернення сплачених премій від працівника, що входять до структури заробітної плати, то підлягає застосуванню норма ст.1215 ЦК України, а саме що такі кошти підлягають поверненню, якщо вони:

- виплачені недобровільно;

- виплачені за рахункової помилки;

- виплачені за недобросовісності набувача.

Тож давайте розберемось, що про це думає Верховний суд.

1) Роботодавець повинен довести факт перерахунку коштів працівнику.

Верховний Суд в Постанові від 06.12.2023 року по справі № 201/9156/22 вказав, що «тлумачення статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали».

Верховний Суд в Постанові від 24.01.2024 року по справі № 757/31237/18 вказав, що «кондикційний позов має відносний характер. Тобто власник може пред’явити кондикційну вимогу тільки тому, хто безпосередньо отримав від нього річ. Суб’єктами зобов’язань, що виникають у результаті набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, виступають: боржник - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого); кредитор (потерпілий) - особа, за чий рахунок інша особа (боржник) набула майно або зберегла його у себе».

Отже, встановлення факту набуття коштів є обов’язковим при розгляді справ про повернення коштів у порядку ст.1212 ЦК України.

До позовної заяви слід додати первинний бухгалтерський документ про набуття працівником грошових коштів у вигляді премій (платіжні доручення, квитанції, виписка з рахунку тощо).

2) Роботодавець повинен довести в суді, що кошти були сплачені у звʼязку з рахунковою помилкою або без належних на те підстав.

Верховний Суд в Постанові від 25.09.2024 року по справі № 201/9127/21 вказав, що «під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином».

Норма п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України передбачає помилку саме при обчисленні та здійсненні платежу, а не при визначенні права на саму виплату.

Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів (Постанова ВС від 21.04.2021 року по справі № 520/21140/18).

Отже, роботодавцю в суді треба доводити наявність у його діях рахункової помилки та наявність підстави для виплат (наказ, умови трудового договору або колективного договору, статут тощо), як обов’язкової умови для повернення коштів у порядку ст.1212 ЦК України.

3) Роботодавець має довести в суді недобросовісність працівника

Верховний Суд в Постанові від 04.11.2024 року по справі № 753/12190/20 вказав, що «загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов’язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов’язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня».

Верховний Суд в Постанові від 07.09.2022 року по справі № 677/876/21 вказав, що «аналіз частини першої статті 1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати».

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 вказала, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.