Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, особливо коли існує спір щодо участі одного із батьків у вихованні дитини. Запеклі протистояння між батьками відбуваються під час визначення графіку побачень з дитиною і нерідко це відбувається через бажання матері бути присутньою на цих зустрічах.

У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутністі іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Для прикладу у справі № 742/3278/23 батько звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати колишню дружину не чинити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною та встановити наступні способи участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином, а саме:

• спілкуватися з сином щотижнево кожної суботи та неділі з 10 год. ранку до 20 год. вечора, відвідувати культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування;

• в разі неможливості спілкувань з дитиною у визначений час перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з матір`ю;

• у літній період забирати дитину на відпочинок та оздоровлення з виїздом, що передбачає період до 10 днів, за межі Чернігівської області за попередньою домовленістю із матір`ю дитини.

Попри заперечення матері та наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування, згідно якого, визнано за доцільне «…надати батькові можливість в неробочі дні матері проводити час з дитиною у м. Прилуки з 11.00 до 15.00, враховуючи її обов`язкову присутність під час зустрічей, бажання хлопчика, стан його здоров`я, погодні умови, а також епідеміологічну ситуацію….», Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області від 15.01.2024 року позовні вимоги батька задоволені в повному обсязі.

Однак, дана справа переглядалась в апеляційній та касаційній інстанціях, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновками апеляційного суду відносно того, що запропонований батьком варіант способу участі у вихованні дитини кожного вихідного дня з 10 год. ранку до 20 год. вечора позбавляє матір права на проведення дозвілля із дитиною у вихідні від садочку та школи дні.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що в період з 06 липня 2021 року до травня 2023 року позивач протиправно утримував дитину тривалий час у неналежних умовах, перешкоджав спілкуванню дитини з матір`ю, дитина не знала про існування матері, про що зазначено у висновку органу опіки та піклування.

Отже, висновок апеляційного суду про необхідність побачень батька з дитиною у присутності матері конкретно у цій справі обумовлена фактичними обставинами справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростована позивачем та відповідає усталеній практиці Верховного Суду та ЄСПЛ.

Разом з цим, звертаючись з касаційною скаргою, батько дитини не погодився з висновками органу опіки та піклування та рішенням апеляційного суду в частині побачень з дитиною у неробочі дні матері.

З цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що посилання представника позивача (батька дитини) в касаційній скарзі на те, що відповідачка є військовослужбовцем і може бути постійно зайнята на службі, не є підставою для скасування чи зміни рішення апеляційного суду, з огляду на те, що в період воєнного стану, введеного в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, служба матері в Збройних Силах України не може свідчити про обмеження прав позивача як батька, оскільки в умовах військової агресії з боку рф проти України відповідачка виконує військовий обов`язок із захисту Батьківщини, передбачений Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». А позивач не обґрунтував та не підтвердив у встановленому законом порядку, що він за характером роботи, служби чи станом здоров`я позбавлений можливості спілкування з дитиною саме в дні, в які мати дитини вільна від виконання обов`язків військової служби.

Докладніше з Постановою КЦС ВС від 07.08. 2024 року у справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24) ви можете ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/120948505