Лектор докладно проаналізував разом з учасниками колабораційну діяльність і суміжні кримінальні правопорушення в судовій практиці, а саме:

• 1. Колабораційна діяльність: загальний огляд.
• 2. Інформаційний колабораціонізм у судовій практиці.
• 3. Посадовий колабораціонізм у судовій практиці.
• 4. Інші види колабораціонізму.

У рамках характеристики судової практики про колабораційну діяльність і суміжні кримінальні правопорушення акцентовано на наступному:

1. Колабораційна діяльність: загальний огляд

Відповідно до статті 111-1 Кримінального Кодексу України колабораційна діяльність:

1. Публічне заперечення […] або публічні заклики […].

2. Добровільне зайняття посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій […].

3. Здійснення пропаганди у закладах освіти […], а також дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти […].

4. Передача матеріальних ресурсів […], та/або провадження господарської діяльності у взаємодії […].

5. Добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади […], або добровільне обрання до таких органів […], а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів […] або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів […].

6. Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці […], активна участь у таких заходах.

7. Добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах […], а також добровільна участь в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях […] чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій […].

8. Вчинення особами, зазначеними у частинах п’ятій – сьомій цієї статті, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

З урахуванням предмета колаборантства та однорідного характеру діянь можна умовно виокремити такі види:

• інформаційне колаборантство (чч. 1, 5 і 6 ст. 111-1 КК);
• посадове (службове) колаборантство (чч. 2, 5, 7 ст. 111-1 КК);
• освітнє колаборантство (ч. 3 ст. 111-1 КК);
• економічне (господарське) колаборантство (ч. 4 ст. 111-1 КК);
• політичне і виборче колаборантство (чч. 5 і 6 ст. 111-1 КК);
• воєнне колаборантство (ч. 7 ст. 111-1 КК).

Проблеми загальних ознак колабораційної діяльності:

• діяння – співпраця, взаємодія, вступ у відносини;

Ч. 1 ст. 111-1 КК УКраїни: Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Ч. 6 ст. 111-1 КК України: Публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на ТОТ.

• адресат співпраці – окупант;

Співпраця з:

• незаконні органи влади, створені на ТОТ, у т.ч. окупаційна адміністрація держави-агресора (ч.2, ч.5);
• заклади освіти незалежно від типів та форм власності (ч.3);
• незаконні збройні чи воєнізовані формування, створені на ТОТ, та/або збройні чи воєнізовані формування держави-агресора (ч.4, ч.7);
• держава-агресор, незаконні органи влади, створені на ТОТ, у т.ч. його окупаційна адміністрація (ч.4, ч.6);
• держава-агресор та/або його окупаційна адміністрація (ч.4, ч.6);
• незаконні судові або правоохоронні органи, створені на ТОТ (ч. 7).

• окупована територія / умови окупації;

Постанова ККС ВС від 10 грудня 2024, справа №202/13808/23:

В умовах збройної агресії поширеним явищем є співпраця населення з ворогом, одним із проявів якої є колабораціонізм. Останній можливий лише в умовах окупації, які якраз і визначають сутність цього суспільно небезпечного явища.

Іманентною ознакою всіх кримінальних правопорушень, які становлять колабораційну діяльність, є наявність сталих зав’язків суб`єкта цих правопорушень із відповідною окупованою територією, поза межами якої явища колабораціонізму існувати не може.

Судова практика(ця практика сформувалась до постанови ККС ВС від 10.12.2024):

• Інформаційний колабораціонізм (ч.1) – у понад 90% випадків поза умовами окупації/ ТОТ:
• Господарський (ч. 4), політичний (ч. 6) та воєнний (ч. 7) колабораціонізм також іноді кваліфікується поза умовами окупації/ ТОТ.

• суб’єкт – громадянин України чи не тільки?

Пряма законодавча вказівка на спеціального суб’єкта – громадянина України (чч. 1, 2, 3, 5, 7).

Відсутня пряма законодавча вказівка на громадянство (чч. 4 і 6, а також щодо окремих форм у чч. 5 і 7).

Практика ВАКС щодо застосування санкцій (розгляд громадян України як нерезидентів) рішення від 18.04.24, у справі № 991/558/24):

Згідно статті 7 Європейської конвенції про громадянство, держава-учасниця не може передбачати у своєму внутрішньодержавному праві втрату її громадянства ex lege або на ініціативу самої держави-учасниці за винятком випадків, коли особа добровільно набула інше громадянство та у разі якщо поведінка особи серйозно зашкоджує життєво важливим інтересам держави-учасниці. Вказана норма опосередковано вказує на те, що у виключних випадках громадянству іншої держави може надаватись перевага в силу послаблення правового зв`язку з Україною та загрозі її життєво важливим інтересам.

ВП ВС щодо втрати громадянства постанова від 05.09.2024 у справі № 990/163/23):

Підстави для втрати громадянства України регламентовано статтею 19 Закону № 2235-III, згідно з пунктом 1 частини першої якої підставою для втрати громадянства України є, зокрема, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття…

Добровільне набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави / держав є підставою для втрати ним громадянства України. Водночас цей факт не є підставою для автоматичної втрати громадянства України. Юридичний факт «втрати громадянства» набуває довершеності із постановленням Президентом України відповідного указу…

• спрямованість на заподіяння шкоди національній безпеці;

Основи національної безпеки України: суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека України

Постанова ККС ВС від 10.12.2024, справа №202/13808/23: Складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, зокрема, є надання незаконним збройним чи воєнізованим формуванням […] допомоги у веденні бойових дій […], які окремо були криміналізовані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» № 2108-IX від 03.03.2023 р. Однак, до набрання чинності ст. 111-1 КК України, всі зазначені вище діяння раніше (до внесення змін до КК України) підлягали кваліфікації за ст. 111 КК України.

• вина; мета/мотиви;

Умисна форма вини. Залежно від підходу до видів форм вини у злочинах з формальним складом:

• лише прямий умисел;
• прямий або непрямий умисел.

Мета є обов’язковою лише щодо І форми освітнього колаборанства (здійснення пропаганди у закладах освіти з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України).

Мотиви – не є обов’язковою ознакою (будь-які).

• добровільність / вимушеність.

Ст. 111-1 КК України:

2. Добровільне зайняття громадянином України посади…

5. Добровільне зайняття громадянином України посади… або добровільне обрання до таких органів…

7. Добровільне зайняття громадянином України посади… а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях…

Постанови ККС ВС від 31.01.2024 р. (справа №638/54446/22) та від 03.12.2024 (справа № 383/426/23): У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Колабораційна діяльність de lege lata є умисною співпрацею з окупантом громадянином України, а в деяких випадках – ймовірно також й іншими особами, вчиненою, як правило, в умовах окупації на шкоду національній безпеці України.

Колабораційна діяльність de lege ferenda має становити передбачену кримінальним законом умисну співпрацю громадян України з окупантом, вчинену в умовах окупації на шкоду національній безпеці України.

2. Інформаційний колабораціонізм у судовій практиці

Альтернативні форми інформаційних діянь (ч.1 ст.111-1 КК України):

Публічне заперечення:

• здійснення збройної агресії проти України;
• встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Публічні заклики до:

• підтримки рішень та/або дій агресора;
• співпраці з агресором;
• невизнання поширення суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Особливості публічних закликів/публічних заперечень:

• публічним вважається висловлення заперечення/заклику до невизначеного кола осіб, зокрема в мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації (п.1 примітки до ст.111-1 КК України).
• адресатом заклику можуть бути фізичні і юридичні особи, іноземні держави, народи. Адресат може бути й неконкретизованим.
• судово-лінгвістична експертиза не обов’язкова (але як правило проводиться). Суд має критично оцінювати висновок експерта та брати до уваги контекст, суб’єкта повідомлення, характер, аудиторію та ін.
• забезпечення freedom of expression (трискладовий тест – ст. 10 ЄКПЛ).

• для повної реалізації умислу на їх вчинення достатньо довести їх до відома адресату («публіки»).
• для кваліфікації немає значення, чи здійснили заклик/заперечення той інформаційний вплив, який від них очікувався чи не очікувався.
• співучасть у вчиненні кримінального правопорушення між суб’єктом заклику та тим, хто піддався його впливу відсутня. У разі наявності ознак співучасті особа, яка схилила іншого суб’єкта (чи інших суб’єктів) напр., до пособництва агресору, несе відповідальність за підбурювання до цього (ч.4 ст.27, ст.111-2), а не за публічні заклики до співпраці (ч.1 ст.111-1 КК).

Постанова ККС ВС від 10 грудня 2024, справа №202/13808/23:

Складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК, зокрема, є надання незаконним збройним чи воєнізованим формуванням […] допомоги у веденні бойових дій […], які окремо були криміналізовані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» № 2108-IX від 03.03.2023 р.

Однак, до набрання чинності ст. 111-1 КК України, всі зазначені вище діяння раніше (до внесення змін до КК України) підлягали кваліфікації за ст. 111 КК України.

Взаємодія з ворогом може бути дистантною, що є специфічною рисою насамперед інформаційних діянь, вчинення яких на шкоду Україні є можливим як на тимчасово окупованій території, так і на території, що підконтрольна Україні, чи взагалі закордоном. Але навіть визнання можливості безконтактної взаємодії з ворогом, не повинно змінювати соціально-правової природи колабораційної діяльності як такої, що як явище існує лише на окупованих територіях.

3. Посадовий колабораціонізм у судовій практиці

Посадове колаборантство – форма колабораціонізму, яка полягає в добровільному обійманні («зайнятті») посад у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у т.ч. в окупаційній адміністрації держави-агресора, або в добровільному обранні до таких органів, передбачена чч. 2, 5 і 7 ст. 111-1 КК України.

Види посадового колаборантства:

1. Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних органах влади, створених на ТОТ, у т.ч. в окупаційній адміністрації держави-агресора:

• не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій (ч.2) – кримінальний проступок;
• пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій (ч.5) – тяжкий злочин;
• в незаконних судових або правоохоронних органах (ч.7) – особливо тяжкий злочин.

2. Добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на ТОТ, у т.ч. в окупаційній адміністрації держави-агресора (ч.5).

«Справа про водія чергової частини поліції» (постанова ККС ВС від 22.01.2024 (справа № 953/406/23)): У нормативній конструкції ч. 7 ст. 111-1 КК України термін «працівник правоохоронного органу» не використовується, тому дії засудженого, який перебував на посаді водія незаконно створеного на окупованій території правоохоронного органу і забезпечував його функціонування, правильно кваліфіковані за ч.7 ст. 111-1 КК України.

Проблема кваліфікації за сукупності:

• неоднозначне тлумачення «зайняття посади»;
• у судовій практиці спостерігається різні підходи до оцінки подальшої діяльності на зайнятій посаді:

а) як правило охоплюється посадовим колаборантством;

б) потребує сукупності зі ст.111 або ст. 111-2 або ін. статтею.

4. Інші види колабораціонізму

• Освітнє колаборантство:

Освітнє колаборантство передбачено ч. 3 ст. 111-1 КК – нетяжкий злочин з альтернативними діяннями (формами вчинення злочину), що полягають у діях громадян України в умовах окупації:

а) пропаганді у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з визначеною в законі метою;

б) діях, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

• Економічне колаборантство:

Економічне колаборантство – передбачена законом про кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 111-1 КК) форма співпраці з окупантом, яка полягає в:

• передачі матеріальних ресурсів воєнізованим окупаційним формуванням і формуванням держави-агресора чи в;
• провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та окупаційною владою (нетяжкий злочин).

• Воєнне колаборантство:

Воєнне колаборантство – це така форма співпраці громадян України з окупантом, вчинена в умовах окупації, яка полягає в:

• добровільній участі в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях окупанта;
• наданні таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти військових формувань України.

Незаконність формувань – не передбаченість їх Конституцією і законами України.

Воєнізовані формування – формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка (примітка 1 до ст. 260 КК).

Збройні формування – воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю (примітка 2 до ст. 260 КК).

Незаконні формування мають бути створені на ТОТ (насправді ця ознака нівелюється широким розумінням «збройного формування держави-агресора»).

Збройні формування держави-агресора /рф/ – регулярні з’єднання і підрозділи, підпорядковані Міноборони рф, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам рф, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані рф, а також за допомогою окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні рф самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України (ст. 1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Першоджерело - https://tinyurl.com/3t36y2kr