Якщо основний спір між позивачем та Міністерством оборони України є публічно-правовим, пов`язаний із соціальним захистом військовослужбовця та члена його сім`ї, то позовні вимоги про стягнення грошових коштів, відповідно до статті 625 ЦК України, підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 760/24447/20 (провадження № 61-2503св23)

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністрества оборони України про стягнення коштів (3 % річних та інфляційних втрат за невиплату одноразової грошової допомоги).

Позовну заяву мотивувала тим, що її чоловік, ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України протягом 2014-2017 років. Під час проходження військової служби він брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 11 червня 2016 року в зоні антитерористичної операції ОСОБА_2 отримав поранення, внаслідок якого захворів на тяжку хворобу - цереброваскулярна хвороба з артеріальною гіпертонією. У зв`язку із неможливістю надалі проходити військову службу, 11 серпня 2017 року його було звільнено з військової служби за станом здоров`я. Після звільнення хвороба й надалі прогресувала та призвела до набряку головного мозку, інфаркту мозку, внаслідок чого ОСОБА_2 помер.

Вона, як дружина померлого, звернулась із заявою до Чернігівського ОТЦКСП, в якій просила вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги. Проте у задоволенні заяви було відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач оскаржила його в судовому порядку.

06 квітня 2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом її позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу. Лише 22 червня 2020 року відповідно до зазначеного рішення суду кошти в сумі 1 576 500,00 грн були зараховані на картковий рахунок.

Своїм рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України порушило її право на гарантовану державою виплату, що завдало їй матеріальних збитків. Вважає, що за час прострочення відповідачем передбаченої законом виплати підлягають нарахуванню передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Міністерства оборони України інфляційні втрати у розмірі 40 989,00 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 36 670,00 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень:

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 40 989,00 грн та 3 % річних у розмірі 36 670,00 грн, а також судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що незаконність рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року, яка набрала законної сили. На правовідносини сторін, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги, поширюються вимоги статті 625 ЦК України.

Грошове зобов`язання перед позивачем у відповідача виникло з моменту прийняття комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішення про відмову у призначенні такої одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Таким чином, період прострочення виплати одноразової грошової допомоги становить з моменту ухвалення вказаного рішення (13 вересня 2019 року) до дня виплати такої одноразової грошової допомоги (22 червня 2020 року), сума якої складає 1 576 500,00 грн. Відповідно до розрахунку розмір інфляційних втрат з вересня 2019 року до червня 2020 року становить 102,6 %, відповідно інфляційне збільшення суми боргу за цей період складає 40 989,00 грн (1 576 500 х 102,6 % - 1 576 500), 3 % річних від простроченої суми складає 36 670,00 грн (1 576 500 х 3 % х 282 (кількість днів прострочення) : 365).

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновків про стягнення зазначених сум на підставі частини другої статті 625 ЦК України з Міністерства оборони України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

В обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що цей спір розглянуто і вирішено судами з порушенням правил юрисдикції, оскільки пред`явлені у цій справі вимоги підлягають розгляду судом за правилами адміністративного судочинства.

Позиція Верховного Суду:

Предметом спору у цій справі є стягнення з Міністерства оборони України інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка позивача внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, що передбачено статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У пунктах 7.71-7.73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зазначено, що «Фонд як суб`єкт владних повноважень наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та таким, що виникли з приводу соціальних гарантій. Велика Палата звертає увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред`явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов`язанням. А тому, такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, потрібно виснувати, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України та про стягнення втрат частини соціальних виплат у зв`язку з несвоєчасною їх виплатою на підставі Закону України № 2050-III, з одночасним відшкодуванням моральної шкоди а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства».

У справі, яка переглядається, позивач пред`явила вимоги про стягнення 3 % процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у зв`язку з неналежним виконанням Міністерством оборони України свого обов`язку щодо виплати їй одноразової грошової допомоги, розмір якої безпосередньо визначено законодавством України.

Оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який підлягав розгляду за правилами адміністративного судочинства, то спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, що відповідає наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, враховуючи, що основний спір між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України є публічно-правовим, пов`язаний із соціальним захистом військовослужбовця та члена його сім`ї, то позовні вимоги про стягнення грошових коштів, відповідно до статті 625 ЦК України, підлягають розгляду у порядку того ж виду судочинства, в якому розглядався й основний спір.

Висновок:

У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини є публічно-правовими, а отже, розгляд справи має здійснюватися у порядку адміністративного судочинства іншим компетентним судом, що є підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи, що спір у справі, яка переглядається, розглянутий судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства, коли такий спір підвідомчий адміністративному судові, правильним є висновок, що суд першої інстанції не мав компетенційної складової для розгляду цієї справи, оскільки спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, Суд постановив касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення коштів (3 % річних та інфляційних втрат за невиплату одноразової грошової допомоги) закрити. Роз`яснити позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 760/24447/20 (провадження № 61-2503св23) - https://cutt.ly/EwqsjRZp