Якщо майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 201/1051/22

Короткий зміст позовної заяви:

У лютому 2022 року Фонд державного майна України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 набув права власності на житлове приміщення № НОМЕР_1 гуртожитку літ. А-12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2021 року, укладеним з представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 за реєстровим № 1964, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вищевказану кімнату було накладено обтяження (номер запису про обтяження 21588488, дата і час реєстрації - 26 липня 2017 року 17:50:02).

Підставою для державної реєстрації обтяження була ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року у справі № 201/6217/17 (провадження № 2-з/201/201/2017).

Позивач зазначав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року у справі № 201/6217/17 позов Дніпровської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ,ТОВ «КП-Комфорт» (третя особа - ТОВ «ДП Комфорт», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСББ «Перемога 46», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А.) про витребування майна задоволено та витребувано на користь держави в особі Фонду державного майна України з володіння ОСОБА_1 житлове приміщення № НОМЕР_1 гуртожитку літ. А-12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Для реєстрації права власності представником Фонду державного майна України подано документи, однак державним реєстратором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки заявником не додано документів, що підтверджують право власності держави.

Вважав, що належність спірного об`єкту нерухомості до державної власності підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року у справі № 201/6217/17, отже, представником ОСОБА_1 безпідставно відчужено, а ОСОБА_2 незаконно набуто право власності на спірний об`єкт.

Ураховуючи наведене, Фонд державного майна України просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 26 листопада 2021 року за № 1964 між представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О. М.;

- визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на житлове приміщення № НОМЕР_1 гуртожитку літ. А - 12, загальною площею - 49,3 кв. м, яке складається з: 1 - житлова, площею 13,6 кв. м; 2 - житлова, площею 19,7 кв. м; 3 - санвузол, площею 3,9 кв. м; 4 - житлова, площею 11,4 кв. м; 5 - балкон, площею 0,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Рішенням районного суду позов Фонду державного майна України задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового приміщення № НОМЕР_1 в гуртожитку А-12, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 26 листопада 2021 року між представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М. за реєстровим № 1964. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано наявністю підстав для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 26 листопада 2021 року за № 1964 недійсним, оскільки зміст зазначеного договору, предметом якого було приміщення № НОМЕР_1 в гуртожитку літ А-12, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суперечить інтересам держави. ОСОБА_1 розпорядилася майном, яке не було її власністю, а є власністю держави та вибуло з володіння держави без її волі.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині визнання визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту в даному випадку буде пред`явлення віндикаційного позову - про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , оскільки Фонд державного майна України є власником спірного майна на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року.

Крім того, позовна заява не містить посилань, чому для державної реєстрації права власності не були надані державному реєстратору необхідні документи, а саме: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкту, а також не містить обґрунтування необхідності захисту порушеного права саме шляхом визнання за позивачем права власності на спірне житлове приміщення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишено без задоволення. Рішення районного суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності Фонду державного майна України на житлове приміщення № НОМЕР_1 гуртожитку літ. А -12 є обґрунтованим.

Апеляційний суд вважав доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду безпідставними та такими, що зводяться до неправильного тлумачення законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі Фонд державного майна України, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в решті - оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом уточненої касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, Фонд державного майна України оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про визнання права власності. Отже, в іншій частині Верховний Суд судове рішення не переглядає.

Касаційна скарга Фонду державного майна України мотивована неможливістю у позасудовому порядку визнати право власності щодо спірного майна. Отже, вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішення Фонд державного майна України вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16897/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 905/494/18, від 15 травня 2019 року у справі № 910/7523/15-г, від 26 жовтня 2022 року у справі № 756/12206/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду:

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У пунктах 22, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Встановивши, що спірне майно в гуртожитку літ. А-12, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вибуло з володіння поза волею власника - держави, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, у зв`язку із чим підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на підставі положень статті 388 ЦК України.

При цьому суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що ефективним способом захисту прав держави у цій справі є звернення до суду з позовною вимогою саме про витребування майна, а не визнання права власності на майно, яке на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року у справі № 201/6217/17 належить державі. Зазначене судове рішення стосується витребування спірного майна у ОСОБА_1. Проте, наразі зазначеним майном користується ОСОБА_2 і визнання права власності не захищає порушене право позивача.

Доводи Фонду державного майна України про відсутність можливості у позасудовому порядку визнати право власності на спірне майно, як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, не заслуговують на увагу, оскільки є безпідставними. Крім того, належність спірного майна державі встановлено судовим рішенням у справі № 201/6217/17, яке набрало законної сили.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 201/1051/22 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/113759875