Між Україною та РФ розірвані дипломатичні відносини. Якщо батько дитини громадянин РФ, як забезпечити його повідомлення про розгляд? Чи є перспективи у даних випадках звернення?

Відповідно до ст. 498 ЦПК України, у випадку, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання судових доручень регулюються статтями 1-16 Гаазької конвенції з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р., Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або торговельних справах від 15 листопада 1965 р., Конвенцією про збір за кордоном доказів по цивільних та торговельних справах від 18 березня 1970 р., статтями 4-19 Мінської конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 г., а також консульськими конвенціями.

Процесуальне законодавство передбачає кілька шляхів повідомлення: дипломатичними каналами, через судові доручення та поштовим відправленням. Проблема в тому, що стосовно рф жоден із цих шляхів наразі не працює.

24 лютого 2022 року Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Проте, у зв’язку з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами), за зверненням Мін’юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв’язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання Українською стороною зобов’язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Зазначимо, що відповідно до частини 11 статті 128 вищезазначеного Кодексу, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

Через неможливість використання передбачених законодавством способів повідомлення особи-громадянина росії про виклик до суду, можна просити суд про виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім цього, суди практикують направлення повісток на електронну пошту учасників справи, якщо така відома, та смс-повідомленням за номером телефону.

В будь-якому випадку, фактична неможливість направлення повістки відповідачу не може стати підставою для обмеження правосуддя, в будь-якому разі заочне рішення судом буде прийнято, однак потрібно наполягати, щоб суд вичерпав всі доступні йому способи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Підготував Бабенко Юрій.

CEO АО Mitrax, адвокат, медіатор, член Ради Комітету з сімейного права НААУ.