Стаття 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі – Основ законодавства) передбачає обов’язок лікаря отримати згоду хворого (його законних представників) на медичне втручання, а відповідно – право хворого (його законних представників) надати згоду на медичне втручання. У той же час міжнародне і національне законодавство України говорить про можливість обмеження цього права хворого (його законного представника), що має психічні захворювання.
Примусова госпіталізація має застосовуватися лише у випадках крайньої необхідності, т.т. коли інші методи лікування осіб, що мають психічні захворювання, є непридатними або недієвими.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Принципи захисту психічно хворих осіб та поліпшення психіатричної допомоги» від 17.12.1991 № 46/119 чітко визначає випадки, за яких є допустимим примусове госпіталізування осіб, що мають психічні захворювання:
По-перше, кваліфікований фахівець встановив діагноз психічного захворювання особи та визначив, що через нього існує серйозна загроза завдати безпосередніх або неминучих збитків цій особі або іншим особам;
По-друге, для особи, чиє психічне захворювання є тяжким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або її утримання в психіатричній установі може призвести до серйозного погіршення здоров’я або зробить неможливим проведення належного лікування, яке може бути проведене за умови госпіталізації до психіатричної установи відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи. https://cutt.ly/awqyOIQ9
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливе лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
- вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що створюють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
- неспроможна самостійно задовольняти основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. https://cutt.ly/4wqyOK6B
Законодавство України передбачає примусову госпіталізацію особи з психічними захворюваннями і як «примусовий захід медичного характеру», що застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним (ст. 96), Кримінальним процесуальним кодексами України (гл. 39), Законом України «Про психіатричну допомогу» (ст. 19) та іншими законами, т.т. до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
Таким чином, примусове медичне втручання щодо особи, що має психічне захворювання, можливе за наявності:
• юридичних підстав (норми законодавства, що передбачає можливість «примусового лікування» осіб з психічними розладами);
• медичних підстав (наявність в особи психічного захворювання, встановленого кваліфікованим фахівецем, і, що через нього існує серйозна загроза завдати безпосередніх або неминучих збитків цій особі або іншим особам; відмова від госпіталізації або її утримання в психіатричній установі може призвести до серйозного погіршення здоров’я або зробить неможливим проведення належного лікування, яке може бути проведене за умови госпіталізації до психіатричної установи).
Примусова госпіталізація осіб з психічними захворюваннями без наявних на те підстав передбачає притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 151 КК України - «Незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги»:
1. Поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги завідомо психічно здорової особи -
карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Нормативні джерела:
1. Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй «Принципи захисту психічно хворих осіб та поліпшення психіатричної допомоги» від 17.12.1991 № 46/119: URL: https://cutt.ly/QwqyPpHO
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III (редакція від 28.04.2023): URL: https://cutt.ly/1wqyPd7E
3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI: URL: https://cutt.ly/bwqyPk3O
4. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII (редакція від 27.10.2022): URL: https://cutt.ly/vwqyPUth
5. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III (редакція від 31.03.2023): URL: https://cutt.ly/CwqyPKeC
Відповідь на питання підготувала Оксана Яремко, к.ю.н., адвокат, член центру медичного права ВША НААУ