
Обов’язок роботодавця щодо забезпечення ведення військового обліку працівників передбачено Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», виконання військового обов’язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об’єднані районні), міські (районні у містах, об’єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частина 5 ст. 14 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» закріплює, що підприємства, установи, організації, незалежно від підпорядкування і форми власності щороку у строки та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобов’язані подавати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списки громадян України, які підлягають приписці до призовних дільниць.
Частина 5 ст. 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлює, що персональний облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Частина 1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачає, що центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов’язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України сповістити призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Частина 9 ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов’язані подати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України на їх вимогу відомості про призовників, військовозобов’язаних та резервістів, військовий облік яких вони здійснюють
Пункт 87 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 закріплює, що посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.
Вчинення будь-якого із вищезазначеного правопорушення (перешкода своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб, незабезпечення введення військового обліку тощо) підпадає під адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке вчинене в особливий період та передбачає накладення штрафу на посадову особу підприємства, установи і організації у розмірі від трьохсот (5100 грн.) до п’ятисот (8500 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Якщо такі вищеперераховані порушення мають умисний та систематичний характер, до прикладу не забезпечення ведення військового обліку чи його порушення, їх можуть кваліфікувати надалі і за ст. 114-1 КК України, а саме, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, яке карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Якщо ж роботодавець прийняв на роботу працівника, який не надав військово-облікового документа або такий працівник не стоїть взагалі на військовому обліку вказані дії також можуть підпадати під адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке вчинене в особливий період та передбачає накладення штрафу на посадову особу підприємства, установи і організації у розмірі від трьохсот (5100 грн.) до п’ятисот (8500 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, у зв’язку з тим, що у ситуації не надання військово-облікового документа працівника також є порушення ч. 2 ст. 24 КЗпП України (при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.) роботодавець такого працівника може бути притягнутий до відповідальності за ст. 265 КЗпП України, як за порушення інших вимог законодавства про працю, у розмірі 6 700 грн. (у 2023 році) за кожне таке порушення.
Тому, на підставі вищенаведеного, рекомендую зважати на законодавчі норми, які стосуються забезпечення ведення військового обліку на підприємстві, установі та організації та не ігнорувати їх, адже, за умови спрощеного підходу до вказаного питання конкретним роботодавцем до нього може бути застосовані вищеописані міри відповідальності.
Матеріал підготував Андрій Іваницький, адвокат, регіональний представник UNBA NEXTGEN у Хмельницькій області, вчений секретар Науково-консультативної ради при Раді адвокатів Хмельницької області, доктор філософії в галузі права, доцент Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова