Як визначити підсудність і підтвердити право на подачу заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, якщо мати і дитина зареєстровані в різних місцях, хоча фактично проживають разом, та чи достатньо в такому випадку акту (про встановлення фактичного проживання) на основі письмових свідчень сусідів, без засвідчення його управляючою компанією?

Розглянемо це питання з двох кутів.

Перший, це визначення підсудності, другий, це саме право на отримання аліментів, а відповідно й право на звернення з заявою про стягнення аліментів до суду.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України.

Заява про видачу судового наказу може подаватися до суду першої інстанції як за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування боржника, так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування заявника.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (ст.162 ЦПК)

За зальними правилами позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (ст.28 ЦПК України).

Тобто, для визначення підсудності достатньо, за бажанням, скористатись правом альтернативної підсудності, а саме, наявністю зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача (заявника)

Інша умова, це саме підтвердження права на отримання аліментів, тобто доведення, що дитина на утримання якої власне і стягуються аліменти, проживає саме з тим з батьків, який звертається з заявою про стягнення аліментів і знаходиться на її утриманні.

Законодавець зазначає, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Законодавець виходить саме з того, що аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Таким чином, керуючись вимогами чинного законодавства, ми маємо надати докази спільного проживання того з батьків хто звертається для отримання аліментів з дитиною на утримання якої власне і стягуються аліменти.

Сімейним Кодексом України наголошується на тому, що саме той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (ч.5 ст.183 СК; ч.3 ст. 184 СК).

І тут постає питання, як саме підтвердити факт проживання разом з дитиною.

Відповідно до положень статті 29 Цивільного кодексу України

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає; у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників; дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

З аналізу вказаних норм вбачається, що фактичне місце проживання і задеклароване (зареєстроване) місце проживання можуть відрізнятись і навіть спільна реєстрація місця проживання, іноді, не може бути підтвердженням фактичного спільного проживання заявника і дитини.

У випадку коли дитина фактично проживає з тим з батьків, хто має намір звернутись з позовом (заявою) про стягнення аліментів, але має відмінне від дитини зареєстроване місце проживання - необхідно зазначити у позові (заяві), що хоча дитина і зареєстрована за певною адресою, але фактично проживає разом із заявником, додавши докази такого спільного проживання.

Доказами можуть бути будь – які офіційні документи такі, як довідка або акт від житлово-експлуатаційної організації, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, органу місцевого самоврядування, будинкового комітету, служби у справах дітей, рішення суду про визначення місця проживання тощо.

• Довідка про спільне проживання матері (батька) і дитини

Видається Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, Центром надання адміністративних послуг (https://bit.ly/3A1xGoi).

Для отримання необхідно надати наступні документи:

- Заява

- Будинкова книга

- Копія свідоцтва про народження дитини

- Акт складений головою вуличного комітету або начальником житлово-комунальної ділянки (у разі необхідності)

• Довідка про фактичне місце проживання може бути отримана у органі місцевого самоврядування особисто або через уповноважену особу (послуга надається у разі наявності відповідного індивідуального рішення кожного органу місцевого самоврядування в межах території).

• Акт обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою (на основі письмових свідчень сусідів) можна отримати у Виконавчих органах сільських, селищних, міських рад, Центрі надання адміністративних послуг відповідно до місця проживання.

Видача такого акту обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою здійснюється на основі письмових свідчень сусідів. bit.ly/3GGuRwI

Отже, письмові свідчення сусідів можуть бути підставою для отримання відповідного Акту чи Довідки або будь-якого іншого офіційного документу, що підтверджує місце проживання дитини разом з тим із батьків, хто звертається з заявою про стягнення аліментів.

Таким чином, чинним законодавством передбачено складення й надання офіційного документу, що підтверджує місце проживання дитини разом з тим із батьків, хто звертається з заявою про стягнення аліментів, тоді, як Акт про встановлення фактичного проживання заявника разом з дитиною, що складений лише на підставі свідчень сусідів, без відповідного посвідчення не буде мати для суду ознак належного доказу.

Висновки:

1. Для визначення підсудності у справах про стягнення аліментів в наказному провадженні, для подачі зави за зареєстрованим місцем проживання заявника - достатньо мати таке зареєстроване місце проживання заявника без обґрунтування реєстрації за цією адресою дитини.

2. Для підтвердження спільного місця проживання того з батьків, хто звертається з заявою про стягнення аліментів належним доказом буде будь-який офіційний документ. Письмові свідчення сусідів не мають ознак офіційного документу і можуть бути одним з доказів та підставою для отримання офіційного документу.

Відповідь на питання підготувала Олена Дришлюк, адвокат, член команди Центру “Адвокат дитини” ВША НААУ