Питання: Як сімейному адвокату переконати суд залишити дитину на проживанні з одним із батьків, коли батько і мати належним чином виконують свої обов’язки?

Відповідь: Тривалий час в українській судовій практиці переважала презумпція визначення проживання дитини разом з матір’ю. Це пов’язано було з тим, що Декларація прав дитини 1959 року містила застереження про неможливість розлучення маленьких дітей зі своїми матерями, окрім як у виняткових випадках.

З часом Європейський суд з прав людини від такого підходу у своїх рішеннях відійшов. Вбачаються, на сьогодні, зміни в підході вирішення таких спорів й українськими судами. Висновок один, батьки рівні у своїх правах та обов’язках щодо дитини. Проте, рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання.

Так, в Постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 753/17344/19 відмічено, що практика гендерної нерівності батьків не підтримується міжнародними правовими інституціями, зокрема і ЄСПЛ, та актуальною практикою Верховного Суду, тому посилання на те, що найкращим інтересам малолітніх дітей – дівчаток, з огляду на їх вік є саме потреба в материнській турботі та догляді, є безпідставним.

При ухваленні рішення суд всебічно вивчає обставини справи, бере до уваги безліч факторів: ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, але в першу чергу виходить з найкращих інтересів дитини. І ці обставини має враховувати адвокат.

Що ж розуміється під найкращими інтересами дитини? Це збереження зв’язків дитини із сім’єю, крім випадків, коли доведено, що сім’я непридатна або неблагополучна; забезпечення розвитку дитини у безпечному, надійному і стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 654/4307/19 визначені базові елементи, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання взаємин; піклування, захист і безпека дитини; вразливе становище; право дитини на здоров’я; право дитини на освіту.

У  справі № 607/7767/22 Верховним Судом зроблено висновок, що наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір’ю пов’язується також із тим, що батько, хоча і належним чином займається вихованням та утриманням дитини, проте, змінивши місце проживання дитини без згоди матері та не повернувши дитину матері, з якою вона на той час проживала, позбавив її належної опіки та виховання з боку матері та порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Отже, найкращі інтереси дитини мають перевагу над правами батьків. Тому по суті, кожен із батьків має довести в суді, що саме проживання з ним є в найкращих інтересах дитини. У цьому значна роль відводиться адвокату, оскільки підготовка адвокатом правової позиції у справі та збір доказів є важливим етапом у вирішенні спору. Цей етап може бути тривалим, оскільки від клієнта потрібно отримати усі дані, документи, необхідні для доказування у справі, за необхідності направити запити, в т. ч. й адвокатські та отримати на них відповіді тощо.

Тож, які обставини матимуть вплив на життя дитини та будуть враховані судом? Це фізичний стан обох батьків; стан здоров’я дитини; сімейний стан батьків; умови проживання; матеріальний стан, соціальне середовище дитини, регіон проживання, характер, звички, інтереси й спосіб життя кожного члена сім’ї; ненормований чи нестабільний робочий графік та ін. Суд також з’ясовує, чи дійсно батько/мати хоче, щоб дитина залишилася з ним/нею, чи готовий він/вона виховувати та утримувати дитину.

До прикладу, розглянемо декілька з вище перелічених обставин та докази, які їх підтверджують.

Важливим аспектом при визначенні того, з ким буде жити дитина, є фізичний стан всіх сторін. Суд також з’ясовує, чи не зловживають батьки наркотиками або алкоголем, не мають інших шкідливих звичок, чи не мають захворювань, якими може заразитись дитина, чи не потребують догляду інших осіб батьки або один з них, чи не захоплюються азартними іграми, чи не ведуть аморальний спосіб життя. Це можуть сторони підтвердити довідками про стан здоров’я; характеристиками з місця роботи, з місця проживання.

Якщо розглядається справа, в якій дитина хворіє, суд вважатиме за краще вирішити спір на користь того із батьків, який забезпечить необхідне лікування і належний догляд. Таку позицію сторони доводять у суді за допомогою довідок із закладів охорони здоров’я про стан здоров’я дитини, бажано – з аналізом участі батьків у забезпеченні догляду за дитиною,  медичних висновків, результатів аналізів та інших клінічних досліджень.

Суд бере до уваги й те, хто з батьків має більше можливостей для створення хороших умов проживання, забезпечення якісного харчування, всебічного розвитку, навчання, розваги дитини. Тому обов’язково вивчаються докази фінансового становища батьків та можливості забезпечення належних житлових умов. Доказами суд розглядає довідки про доходи; чеки та квитанції, що підтверджують витрати батьків на потреби дітей (наприклад, купівля меблів, електроніки, одягу та взуття, оплата путівок); договори (наприклад, з нянею або репетитором); акти обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання матері та батька; рекомендації органів опіки та піклування на рахунок того, з ким проживатиме дитина; документи на право власності житлом тощо.

Але не слід забувати, що впевненість одного з батьків в перевазі над іншим у своєму кращому матеріальному забезпеченню, є однією з розповсюджених помилок. Ця обставина не є визначальним фактором при прийнятті судом рішення, оскільки дитина потребує догляду, турботи, всебічного розвитку.

Так, у  постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 754/16535/19 вказано, що «при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов’язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Сімейний стан обох батьків є теж важливою обставиною. Той з батьків, буде більш  переконливим для суду, який зможе запропонувати дитині виховання у повній сім’ї. Якщо батько/мати вступили в інший шлюб, у них народилися діти в новому шлюбі, і між дружиною/чоловіком і дітьми в новому шлюбі виникли теплі, довірчі відносини, це, безумовно, матиме позитивний вплив на прийняття рішення. У цьому випадку доказами слугуватимуть свідоцтва про шлюб та народження інших дітей, довідки про опіку над іншими особами, якщо такі є, показання свідків тощо.

Важливим є надання оцінки соціальному середовищу дитини. Тому суд звертає увагу на можливість збереження стабільності оточення дитини (йдеться про дім, друзів, школу).

Не менш важливою обставиною є регіон проживання батьків. Наприклад, якщо батьки проживають в різних країнах або містах, суд бере до уваги економічні, кліматичні, культурні умови регіону для вибору оптимального місця проживання дитини.

Слугувати доказами відповідального ставлення батьків до виконання своїх обов’язків (хто займається вихованням, навчанням, зокрема позашкільною освітою, здоров’ям дитини) можуть: довідки, пояснення  зі школи, в якій навчається дитина, або із закладу дошкільної освіти про те, хто з батьків забирає дитину із садочка, відвідує батьківські збори, проявляє цікавість до успіхів, стежить за здоров’ям дитини та проходить медогляди; довідки про своєчасну сплату аліментів на утримання дитини, свідчення сусідів, котрі можуть підтвердити обставини, наведені у позові.

Не менш значущими будуть докази у вигляді адміністративних протоколів та судових рішень (наприклад, якщо хтось з батьків притягувався до відповідальності за правопорушення).

Крім того, якщо дитині виповнилося 10 років, суд з’ясовує думку про те, де вона хоче жити, з ким із батьків хоче залишитися, кого з батьків більше любить, до кого з родичів (з боку матері або батька) більше прив’язана. Однак, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця її проживання, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, наприклад таких, як тривалий час проживання дитини з одним із батьків без можливості повноцінного спілкування з тим із батьків, з ким дитина не проживає.

У справі № 750/9254/21 думка дитини не була взята судом до уваги з тієї причини, що поведінка батька щодо раптової зміни місця проживання дитини, яка проживає з матір’ю, має прихильність до неї та сталий зв’язок, не є такою, що відповідає найкращим інтересам дитини. Зазначене свідчить про надання переваги відповідачем своїм батьківським інтересам над інтересами дитини, оскільки дитина потребує спілкування з кожним із батьків. Всупереч думці дитини про бажання проживати з батьком, суди дійшли висновку про визначення місця проживання дитини з матір’ю, оскільки така позиція дитини може бути зумовлена впливом батька, з яким вона постійно проживає.

У справі № 542/1428/18 судами було встановлено, що обидва батьки мають приблизно рівні можливості щодо забезпечення належного утримання та виховання своїх дітей, судом не встановлено обставин, які б категорично унеможливлювали проживання обох дітей з батьком чи з матір’ю. Вирішальними обставинами у розв’язанні цього конкретного спору став стан здоров’я старшого сина, який має істотні вади здоров’я та його чітка позиція і бачення свого місця проживання разом з батьком. Опитування дітей апеляційним судом встановило їх бажання проживати саме з батьком. ВС погодився з позицією судів нижчих інстанцій та зазначив, що аналіз норм законодавства та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи з об’єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Визначаючи місце проживання дітей, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що і батьком, і матір’ю створено належні умови для виховання та розвитку дітей, суди, виходячи з найкращих інтересів дітей, встановивши, що двоє з дітей вже досить тривалий час проживають разом із батьком. 

Підсумовуючи вищевикладене, можна з впевненістю сказати, що результат судового розгляду спору у цій категорії справ залежить від повноти та якості зібраних доказів, в яких повною мірою відображається та просліджується пріоритет найкращих інтересів дитини над правами батьків. Кожна обставина, на яку посилаються сторони має бути документально підтверджена залежно від особливостей справи. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань.  Переконати суд залишити дитину на проживанні з одним із батьків можливо шляхом комплексного, професійного підходу, який зробить складний процес визначення місця проживання дитини легшим та результативнішим.