Відповідно до статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» згода інформованого пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.
Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.
Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
Згода пацієнта (батьків, опікунів чи іншого законного представника) на медичне втручання є обов’язковою умовою будь-якого лікування. Завдання лікарів - максимально детально розказати пацієнту про стан його здоров’я, можливі наслідки розвитку хвороби і запропонувати варіанти лікування. Рішення про подальше лікування приймає виключно пацієнт чи його законний представник.
Виняток із цього правила - стани, які загрожують життю пацієнта. Тобто лікарів можуть і мають надавати медичну допомогу пацієнтам, не питаючи згоди, у невідкладних ситуаціях.
Відповідно до «Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу» затвердженої Наказом МОЗ № 110 від 14.02.2012 - Форма № 003-6/о заповнюється пацієнтом, який звернувся в заклад охорони здоров’я та дає згоду на проведення йому діагностики та лікування, у разі необхідності на оперативне втручання та знеболення. Це здійснюється у присутності лікуючого лікаря даного закладу охорони здоров’я.
Пацієнтом власноруч вказуються його прізвище, ім’я, по батькові; лікуючий лікар доводить йому інформацію щодо плану діагностики та лікування, надає в доступній формі інформацію про ймовірний перебіг захворювання, наслідки при відмові від лікування.
Згода пацієнта на запропоноване лікування та діагностику (форма № 003-6/о) засвідчується підписами лікуючого лікаря та пацієнта.
Стаття 66 Цивільного Кодексу України визначає, що якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.
Якщо пацієнт має вади зору та не може самостійно заповнити Інформовану добровільну згоду, а також не має у встановлених законах випадках опікуна чи піклувальника, тоді радимо за участі лікуючого лікаря та не менше двох лікарів оформити Інформовану згоду на медичне втручання, оголосити зміст Інформованої згоди на медичне втручання, в тому числі надати та роз’яснити інформацію щодо плану діагностики та лікування, ймовірний перебіг захворювання, наслідки при відмові від лікування та скласти відповідний акт.
Вказаний акт необхідно зберігати разом із Інформованою добровільною згодою пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу.
Нормативні джерела:
• Цивільний кодекс України;
• Сімейний кодекс України;
• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
• Наказ МОЗ № 110 від 14.02.2012 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування».
Відповідь на питання підготував Євген Шкаленко, член Комітету медичного та фармацевтичного права та біоетики НААУ, адвокат