Відповідь: Законодавство України чітко не регламентує питання оплати праці медичним робітникам під час повітряної тривоги. Тому, час перебування у сховищі обчислювати за середньою заробітною платою не можна. У даному випадку керівник закладу охорони здоров’я має приймати самостійне рішення, на якій підставі оплачувати підлеглим час перебування в укритті або не оплачувати його зовсім. У разі, коли керівництво приймає рішення оплачувати працівникам час, проведений в сховищах, то потрібно вести чіткий облік зазначеного періоду. Кадровій службі та/або особам, відповідальним за веденням обліку робочого часу (табелів) необхідно постійно заповнювати такі відомості в паперовому чи електронному варіанті журналу обліку з зазначенням: дати та часу початку повітряної тривоги; ПІБ, посада працівника, що перебуває в укритті; точний час (години, хвилини) перебування в сховищі; дата, час сповіщення про відбій загрози.

Зазначена модель оплати робочого часу є неоплачуваною або частково оплачуваною. Такі періоди перебування підлеглих у сховищі не будуть враховуватися для розрахунку середньої заробітної плати за нормами оплати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100, із змінами.

Ми рекомендуємо періоди, коли працівники під час повітряної тривоги перебувають в укритті та такі вимушені перерви в роботі, оплачувати за наступним алгоритмом.

Воєнний стан є надзвичайною, невідворотною й об’єктивною обставиною для суб’єктів господарської діяльності, що підтвердила своїм листом Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 (з цим листом можна ознайомитися на сайті за посиланням https://cutt.ly/x9lbKRv). Таким чином, призупинення роботи в закладі охорони здоров’я через повітряну тривогу, під час якої працівники мають перебувати в укритті вважається простоєм.

Простій – це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Звертаємо увагу, що в такому випадку працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують. У разі, коли така ситуація виникає не через вину працівника, за ним зберігається середній заробіток відповідно до частин 2, 3 статті 6 Закону України «Про охорону праці». Решту випадків простою не з вини працівника потрібно оплачувати у розмірі 2/3 посадового окладу/тарифної ставки згідно з частиною 1 статті 113 КЗпП України.

У випадках, коли сигнали повітряної тривоги тривають менше, ніж годину, керівник закладу охорони здоров’я самостійно вирішує: оплачувати такий час у розмірі середнього заробітку, чи табелювати й оплачувати як відпрацьований час. Фахівці Держпраці радять використовувати другий варіант з огляду на те, що роботодавець не може наперед видати наказ про оголошення простою та ознайомити з ним працівників. Адже невідомо, коли пролунає сигнал повітряної тривоги.

Зауважуємо, що на даний час конкретної відповідальності роботодавця за ігнорування працівниками сигналу повітряної тривоги за роботу під час небезпеки з повітря чинним законодавством не встановлено. Однак захистити власні права робітники закладу охорони здоров’я можуть, звернувшись до військової адміністрації або керівництва адміністрації територіальної громади. При цьому, відповідні органи проведуть роз’яснювальну роботу з роботодавцем. Але будь-яких стягнень, тим паче штрафів, не передбачено.

Тому працівники, котрі не погоджуються виконувати посадові обов’язки під час сирени, можуть скористатися такими варіантами: взяти оплачувану відпустку або відпустку без збереження зарплати; призупинити трудові відносини до закінчення воєнного стану в країні; написати заяву про звільнення за власним бажанням; звільнитися за угодою сторін.

Зверніть увагу! У випадку, якщо під час повітряної тривоги снаряд влучить у приміщення, де перебували робітники, що не припиняли виконувати професійні обов’язки через заборону керівництва перейти до сховища, то за фактом розслідування буде відкрите кримінальне провадження.

Нормативні джерела:

1. Кодекс Законів про працю України;

2. Закон України «Про охорону праці»;

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100, із змінами.