Питання: Які повинен вчинити дії один з батьків, який знаходиться в Україні, щоб мати шанс після закінчення воєнного стану повернути дітей в Україну?

Відповідь: Презюмує, що матір дітей вивезла їх за кордон після 24.02.2022 року, а батько прагне повернути дітей назад в Україну після закінчення воєнного стану.

Для того, щоб батьку мати такий шанс, необхідно, в першу чергу, зберегти або налагодити нормальні відносини із матір’ю свої дітей. Саме наявність мирних відносини між батьками надасть більше шансів батьку знати актуальну інформацію про країну-перебування його дітей та спілкуватися з ними, а також побачити дітей якомога скоріше після закінчення війни в Україні.

Якщо мати дітей відмовляється йти на прямий контакт із батьком та надавати йому доступ до дітей, можна звернутися до послуг медіації у справах про міжнародне викрадення дітей. Такі послуги є дієвим та швидким позасудовим способом вирішення спорів, який дозволяє сторонам конфлікту за посередництвом кваліфікованого спеціаліста – медіатора, вирішити спір, не вдаючись до тривалих судових процедур.

В свою чергу, порядок повернення дітей, яким ще не виповнилося 16 років, до держави постійного проживання, в разі їх незаконного вивезення або утримання одним із батьків регулюється Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 року (далі – Конвенція), за умови, якщо країна, в яку виїхала дитина, є її учасницею. Якщо ж держава, в якій наразі перебуває дитина за кордоном, не є учасницею Конвенції (наприклад, Єгипет, ОАЄ), порядок повернення дитини вирішується за відповідним законодавством країни перебування дитини.

Як відомо, ініціювати наразі процес повернення дітей на територію України на підставі даної Конвенції досить складно та поки що не вбачається за можливе, оскільки:

• закон дозволяє вивозити дітей БЕЗ нотаріально посвідченої згоди на це іншого з батьків, відтак, таке вивезення не буде вважатись незаконним (абз. 13 п.23 постанови КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.1995 року № 57);

• повернення дитини в Україну наразі є небезпечним та не буде відповідати її найкращим інтересам;

• дитина починає соціалізуватися за кордоном: ходити до школи або дошкільного навчального закладу, на гуртки, вивчає мову, знаходить друзів, захоплення. Іншими словами, дитина починає звикати до середовища, в якому вона зараз живе;

• воєнні дії в Україні можуть тривати більше одного року, а саме такий строк (1 рік з моменту незаконного вивезення дитини) надається батьку для подання заяви про повернення своїх дітей в Україну.

Наявність вказаних вище обставин, на жаль, ускладнюють та поки що ставлять на паузу процес повернення дітей із-за кордону на територію України на підставі Конвенції, оскільки відсутні зазначені вище ключові умови, притаманні таким справам.

Що можна порадити батьку в такій ситуації:

1) звернутися до Державної прикордонної служби України та дізнатися інформацію, в яку конкретну країну за кордоном виїхала матір з дітьми;

2) надалі звернутися до дипломатичної або консульської установи України в країні-перебування дітей за вказаними вище даними ДПС України, з метою отримання інформації, чи перебувають й надалі його діти там, чи, можливо, їх було вивезено вже в іншу країну;

3) якщо у дитини був власний телефон і підключено функцію, що передбачає встановлення її місцезнаходження, необхідно зв’язатися з оператором мобільного зв’язку та просити установити точне місце знаходження дітей;

4) звернутися все ж таки до Міністерства Юстиції України із заявами про сприяння поверненню дітей в Україну та про забезпечення реалізації права доступу до дітей, якщо діти вивезені в країну, яка є учасницею Конвенції. Така заява буде подана принаймні в межах строків, передбачених Конвенцією, тому відмови у задоволенні заяви саме на підставі пропущення строку звернення вже не буде. Міністерство Юстиції України, в свою чергу, має можливість вжити необхідних дій для встановлення місця проживання дітей за кордоном, врегулювати питання мирним шляхом, а в разі неможливості – досягти вирішення питання шляхом ініціювання судових процедур. Навіть, якщо задовольнити заяву про повернення дітей в України наразі буде досить складно, є хороші шанси на задоволення іншої заяви про контакт з дитиною, що дасть змогу батькові відновити та зберегти спілкування зі своїми дітьми;

5) подати позовну заяву про повернення дітей до суду в країні перебування дітей, якщо дана країна не є учасницею Конвенції. Безспірно, необхідно буде залучати місцевих адвокатів країни перебування дітей та доводити належним чином незаконність вивезення дітей за кордон та необхідність їх повернення в Україну;

6) обов’язково зберігати докази того, що матір не дає можливості батькові спілкуватися із дітьми та повідомляє про відмову у поверненні їх назад в Україну після закінчення воєнних дій (наприклад, скріншоти переписок в месенджерах, запис телефонних розмов, письмові листи та ін.).

Матеріал підготувала Інна Скузь, адвокат по сімейним справам, член Ради Комітету з сімейного права НААУ, член Центру сімейного права ВША НААУ.