З метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня, приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня
📌Короткий зміст заяви про заміну стягувача у виконавчому листі:
У січні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А. М. (далі - приватний виконавець Котула А. М.) звернувся до суду із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина.
Подання обґрунтоване тим, що в його провадженні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа № 2-2408/2011 від 27 квітня 2012 року, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - ПАТ «Таскомбанк», банк) заборгованості за кредитним договором у розмірі 486 423,07 грн; стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 486 423,07 грн. Загальну суму стягнення на користь ПАТ «Таскомбанк» за цим рішенням обмежено розміром у сумі 486 423,07 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою приватного виконавця Котули А. М. від 13 серпня 2020 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з інформацією Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у зазначеній квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.
17 січня 2022 року та 27 березня 2023 року приватний виконавець Котула А. М. звернувся до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради стосовно надання дозволу на реалізацію предмета іпотеки, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника відмовила (лист від 12 квітня 2023 року № 817/01-21/20.03-750).
Посилаючись на те, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є онукою ОСОБА_1 , без дозволу банку 11 липня 2017 року зареєстрована у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки; у квартирі також зареєстровано місце проживання її матері ОСОБА_4 , яка є невісткою боржника, тобто він не є опікуном чи піклувальником малолітньої ОСОБА_3 , а отже право користування іпотечним майном у неї не виникло, з огляду на недобросовісні дії боржника, заявник просив суд надати дозвіл на звернення стягнення на квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до виконавчого листа № 2-2408/2011, виданого 27 квітня 2012 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, без отримання дозволу органу опіки та піклування.
📌Короткий зміст судових рішень:
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, подання приватного виконавця Котули А. М. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина задоволено.
Надано приватному виконавцю Котулі А. М. дозвіл на звернення стягнення на квартиру, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до виконавчого листа № 2-2408/2011, виданого 27 квітня 2012 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має власне нерухоме майно, а ОСОБА_3 не є дитиною іпотекодавця. Права дитини внаслідок реалізації предмета іпотеки на підставі рішення суду не можуть вважатися порушеними, оскільки реєстрацію місця проживання малолітньої дитини у спірній квартирі здійснено 11 липня 2017 року, тобто після укладення іпотечного договору, без згоди іпотекодержателя та після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначені обставини дають підстави для висновку про недобросовісність дій ОСОБА_1 щодо реєстрації місця проживання дитини ОСОБА_3 у належній йому квартирі, оскільки спрямовані на перешкоджання виконанню рішення суду.
📌Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи :
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в якій просить скасувати зазначені судові рішення та відмовити у задоволенні подання.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
Під час розгляду подання приватного виконавця Котули А. М., суди не оцінили крізь призму дотримання прав та інтересів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу дитина зареєстрована у спірній квартирі; чи дотримано, встановлений чинним законодавством, порядок її реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем її постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дитини та її батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватися як постійне місце проживання, який ступінь споріднення між дітьми та боржником, а також інші обставини.
Таким чином, задовольнивши подання приватного виконавця Котули А. М., суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, порушив права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка зареєстрована у спірній квартирі та є малолітньою.
Оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 та Верховного Суду, викладених у постановах від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 751/15667/15-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, від 06 травня 2019 року № 639/5828/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц, від 22 січня 2022 року у справі № 295/2933/15-ц.
Крім того, суди не врахували, що подання приватного виконавця Котули А. М. підлягало залишенню без розгляду, оскільки районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району м. Запоріжжя як органом опіки та піклування було вирішено питання про надання дозволу на реалізацію квартири, у якій зареєстрована малолітня дитина, та відмовлено у наданні такого дозволу. Зазначене рішення органу опіки та піклування є чинним, містить обґрунтовані підстави щодо відмови у наданні дозволу на реалізацію квартири, у якій зареєстрована малолітня дитина.
📌Позиція Верховного Суду:
Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.
За змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.
Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. Водночас законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
Отже, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня ОСОБА_3 , приватний виконавець Котула А. М. обґрунтовано звернувся до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня.
Задовольняючи подання приватного виконавця Котули А. М., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтованого виходив з того, ОСОБА_1 не виконав рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2011 року про стягнення заборгованості за договором кредиту, а відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію належної йому на праві власності квартири унеможливлює виконання зазначеного рішення суду.
Посилання заявника на те, що реєстрація місця проживання малолітньої дитини виключає можливість звернення стягнення на належне йому нерухоме майно суди визнали безпідставними та розцінили факт реєстрації місця проживання малолітньої дитини після набрання чинності рішенням суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, як спосіб уникнути відповідальності, та вважали таку поведінку боржника недобросовісною.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Суди встановили, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_4 , та зареєстрована в спірній квартирі 11 липня 2017 року, тобто після ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 486 423,07 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 364694795 від 06 лютого 2024 року ОСОБА_4 має у власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (квартира літ. К-7), м. Запоріжжя. Тобто мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має власне нерухоме майно, а ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є дитиною іпотекодавця.
📌Висновок:
За таких обставин, встановивши, що рішення суду боржником не виконано, а відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, унеможливлює його виконання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання приватного виконавця Котули А. М.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що подання приватного виконавця Котули А. М. підлягало залишенню без розгляду, оскільки районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району м. Запоріжжя як органом опіки та піклування було вирішено питання про надання дозволу на реалізацію квартири, у якій зареєстрована неповнолітня дитина, та відмовлено у наданні такого дозволу, є необґрунтованими.
Виконавець на підставі частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що державний чи приватний виконавець зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування - виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням (див. постанову Верховного Суду від 01 листопада 2023 року 127/30546/21).
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, фактично зводяться до незгоди заявника із фактичними обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця Котули А. М. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована неповнолітня дитина, аргументи касаційної скарги, в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги заявника та залишення оскаржуваних судових рішень - без змін.