Формальне опікунство: суд звільнив від виконання обов’язків опікуна, що постійно не проживає з підопічним та належним чином не піклується про нього

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 943/1605/20 (провадження № 61-3892св21).

Короткий зміст позовних вимог:

Орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області, звернувся до суду із заявою про звільнення опікуна від виконання опікунських обов`язків над недієздатним.

Заява мотивовано тим, що на адресу Буської районної адміністрації надійшло ряд звернень від Управління Служби безпеки України у Львівській області, Управління стратегічних розслідувань Національної поліції у Львівській області, громадських організацій про те, що опікун ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не виконує своїх опікунських обов`язків, постійно перебуває за межами Львівської області, саме опікунство носить формальний характер.

Відповідно до наданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області інформації, згідно з обліками Генерального секретаріати Інтерполу ОСОБА_1 значиться в базі даних для застереження, як потенційно небезпечна особа.

Комісією управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради проведено обстеження виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна над підопічним ОСОБА_2 і виявлено відсутність як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 за місцем реєстрації.

Також, було проведено засідання Опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при Буській районній державній адміністрації, на якій рекомендовано керівнику Буської районної державної адміністрації звернутися до суду із заявою про звільнення ОСОБА_1 від виконання його обов`язків у зв`язку з неналежним виконанням останнім обов`язку, щодо опіки над ОСОБА_2 , на підставі пунктів 4.3, 5.2 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Ураховуючи викладене, Орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області просив звільнити опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції:

Ухвалою Буського районного суду Львівської області заяву Органу опіки і піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 задоволено.

До встановлення опіки і призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 здійснення опіки над недієздатним ОСОБА_2 , покладено на Орган опіки і піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що опікунство ОСОБА_1 над підопічним ОСОБА_2 є формальним, має місце очевидне порушення пунктів 4.3, 5.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, оскільки ОСОБА_1 постійно не проживає з підопічним та належним чином не виконує своїх обов`язків опікуна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Буського районного суду Львівської області залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подана заява про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 є такою, що підлягає задоволенню, оскільки опіка над недієздатним ОСОБА_2 , яким опікується ОСОБА_1 , полягає виключно у перерахуванні коштів на картковий рахунок підопічного ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Позиція Верховного Суду:

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтями 67, 69 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, також опікун малолітньої та неповнолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Відповідно до статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.

Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року за № 34/166/131/88, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

Крім того, судами встановлено, що ніхто з близьких родичів не виявив бажання бути опікуном недієздатного ОСОБА_2 , відповідно до положень статті 65 ЦК України, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Висновок:

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подана заява про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги про те, що опікун ОСОБА_1 здійснює належний догляд за підопічним ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу Буського районного суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного суду без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 943/1605/20 (провадження № 61-3892св21) – https://cutt.ly/q3okRYB