Сам факт звернення заявниці до правоохоронних органів з приводу дій колишнього чоловіка, які вона вважає неправомірними, а також покази свідка не є неналежними доказами, оскільки не вказують на вчинення фізичного чи психологічного насильства
Постанова Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 466/4439/22
Сам факт звернення заявниці до правоохоронних органів з приводу дій колишнього чоловіка, які вона вважає неправомірними, без складення щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, а також покази свідка – матері заявниці не є неналежними доказами, оскільки не вказують на вчинення колишнім чоловіком фізичного чи психологічного насильства стосовно заявниці у розумінні Закону №2229-VIII, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству
1. Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2022 року заявниця звернулася до суду із заявою про видання обмежувального припису. На обґрунтування заяви зазначала, що вона та заінтересована особа перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення суду у вересні 2021 року. Від шлюбу у них є малолітня дитина. Заявниця вказувала, що, будучи у шлюбних відносинах, колишній чоловік систематично ображав її та принижував. Після народження сина стосунки не покращилися. Колишній чоловік часто приходив додому у стані алкогольного сп’яніння, висловлювався ненормативною лексикою, ображав і принижував її в присутності малолітньої дитини, що негативно вплинуло на її психічний та емоційний стан, а також емоційний стан їхнього малолітнього сина. Незважаючи на те, що шлюбні відносини між ними розірвані, колишній чоловік не припиняє чинити психологічне насильство щодо неї. Зазначала, що неодноразово зверталася у правоохоронні органи, а саме: 21.10.2021, 22.10.2021, 19.01.2022, 16.05.2022, 16.06.2022 з приводу неправомірних дій колишнього чоловіка, що полягали у словесних образах і приниженні, а також у привселюдних погрозах під час її прогулянки з дитиною та насильницьких спробах відібрати у неї дитину, погрозах фізичною розправою. Колишній чоловік своєї поведінки не змінює, продовжує переслідувати її, що є нестерпним для неї. Просила суд вжити заходів тимчасового обмеження прав своєму колишньому чоловікові строком на шість місяців.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням суду першої інстанції заяву задоволено частково. Видано обмежувальний припис, яким заборонено колишньому чоловіку протягом трьох місяців:
- наближатися на відстань менше 100 м до місця проживання постраждалої особи чи інших місць, часто відвідуваних нею: місця навчання малолітньої дитини, місця реєстрації матері заявниці, місця проживання батьків заявниці;
- вести листування та телефонні розмови з постраждалою особою і контактувати з нею через інші засоби зв’язку чи через третіх осіб;
- особисто чи через третіх осіб розшукувати колишню дружину, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому колишньому чоловіку, переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватися з нею. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви про видання обмежувального припису. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявниця, звертаючись до суду із заявою про видання обмежувального припису, не довела належними і допустимими доказами факту вчинення колишнім чоловіком фізичного, психологічного насильства, створення конфліктних ситуацій з його сторони, оскільки сама провокувала конфлікти.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Апеляційним судом встановлено, що між сторонами має місце конфлікт з приводу участі батька дитини у спілкуванні з малолітнім сином. Сам факт звернення заявниці до правоохоронних органів з приводу дій колишнього чоловіка, які вона вважає неправомірними, без складення щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, а також покази свідка – матері заявниці не є неналежними доказами, оскільки не вказують на вчинення колишнім чоловіком фізичного чи психологічного насильства стосовно заявниці у розумінні Закону № 2229-VIII, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Звернення особи до органів поліції за відсутності відповідних судових рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства як результату таких звернень, не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 216/4309/21). Оскільки заявниця, звертаючись до суду із заявою про видання обмежувального припису, не довела належними і допустимими доказами фактів вчинення останнім фізичного, психологічного насильства, висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про видання обмежувального припису є обґрунтованим.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: http://tinyurl.com/mr3ppf8r
Більше правових позицій у справах щодо стягнення аліментів можна знайти у Бюлетені Комітету НААУ з питань сімейного права (інформаційний дайджест у сфері сімейного права) за IV квартал 2023 року. Випуск 15. http://tinyurl.com/58p535jc